Справа № 760/28199/13-к
Провадження № 1-кп/760/192/14
В И Р О К
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 травня 2014 року м. Київ
Солом'янський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Агафонова С.А.,
при секретарі Наконечній Т.В.
за участю:
прокурора Баки М.П.
потерпілого ОСОБА_1
представника потерпілого ОСОБА_2
захисника ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12013110090012537 від 30 жовтня 2013 року по обвинуваченню:
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, уродженця м. Кам'янець-Подільський Хмельницької області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, з середньою освітою, працюючого, не одруженого, маючого на утриманні трьох неповнолітніх дітей, раніше не судимого
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 Кримінального кодексу України;-
ВСТАНОВИВ:
Обвинувачений ОСОБА_4, 29.10.2013 р. приблизно о 22.00 годині, перебуваючи на території спортивного майданчику, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, підійшов до раніше незнайомого ОСОБА_1, якому умисно наніс один удар гострим предметом в область тулуба, спричинивши останньому тяжкі тілесні ушкодження у вигляді: торако-абдомінального поранення зліва, поранення п'ятого сегменту лівої легені, поранення лівого куполу діафрагми.
Згідно висновку судово-медичного експерта №1948/Е від 20.12.2013 р., при проведенні експертизи ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, в нього виявлені наступні ушкодження: колото-різана рана в проекції 8 міжребірря зліва між середнє-ключичною та переднє-паховою лініями, розмірами 1,2x0,3 см. з рівними краями, гострими кінцями, з рановим каналом, що відходить від неї в напрямку спереду-назад та по ходу якого перетинається підшкірно-жирова клітковина, міжреберні м'язи, 5 сегмент нижньої частки лівої легені, ліва м'язова-діафрагма, артерія, лівий купол діафрагми, який закінчується в чепцевій сумці; забій 9-10 сегментів лівої легені, крововилив в ліву передню порожнину (до 2400 мл. рідкої крові та біля 600 мл. згортків) - проникаюче колото різане поранення грудей та живота зліва, відноситься до тяжкого тілесного ушкодження.
Таким чином, ОСОБА_4, своїми умисними діями, які виразилися в заподіянні умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисного тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121 КК України.
Потерпілим від кримінального правопорушення є ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженець села Ольшаниця, Рокитнянського району, Київської області, проживаючий за адресою: АДРЕСА_2.
Обвинувачений в суді свою вину визнав частково, зазначив, що 29.10.2013 року повертався додому з дружиною та дитиною, побачив п'яних студентів, що порушують порядок. Підійшов до них, зробив зауваження та пішов додому.
Після того, як пройшло 2-3 години шум від студентів не стихав, дитина, що вже лягла спати, просиналася. Тому обвинувачений вийшов на вулицю та підійшов до компанії.
Далі ОСОБА_4 стверджував, що коли він підійшов до компанії, студенти почали з ним агресивно, нецензурно спілкуватися, а тому обвинувачений оцінив цю ситуацію як загрозливу для нього, вважаючи, що його хочуть побити. Одним з перших був потерпілий ОСОБА_1 В кишені у обвинуваченого був складний ніж, який за його словами, він взяв автоматично, оскільки перед тим ремонтував ним розетку та виходячи на вулицю несвідомо поклав його до кишені. Спілкуючись з потерпілим, як стверджує обвинувачений, він не хотів його бити даним ножем, а лише хотів налякати.
Обвинувачений стверджував, що його дії були виключно самообороною - він хотів відштовхнути обвинуваченого тією рукою, в який був ніж, однак випадково попав ножем в реберну частину тулуба. Зазначив, що умислу на нанесення тілесних ушкоджень потерпілому у нього не було.
В суді вказав, що розкаюється у вчиненому та попросив вибачення у потерпілого.
Не зважаючи на те, що обвинувачений вину в частині кваліфікації його дій, як умисне заподіяння тілесних ушкоджень не визнав, його вина у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України (в т.ч. і ознака суб'єктивної сторони - умисел), повністю підтверджується зібраними по справі та перевіреними у судовому засіданні доказами.
Так, потерпілий ОСОБА_1 вказав, що 29 жовтня 2013 року, вони з друзями (приблизно 8-10 чоловік) взяли по пляшці пива та пішли на спортмайданчик до тенісного столику на якому розмістилися. Близько 20.00 до них підійшов обвинувачений ОСОБА_4, який зробив їм зауваження з приводу шуму, що йде від їх компанії. На що потерпілий та його друзі домовилися з обвинуваченим, що вони підуть з майданчика о 23.00 год. Після чого обвинувачений пішов.
Пізніше, о 22.12 год. обвинувачений знову підійшов до компанії та знову зробив зауваження щодо шуму від компанії. Потерпілий в цей час стояв поруч з ОСОБА_5 трохи в стороні, а обвинувачений спілкувався з його товаришами ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 Враховуючи те, що саме він домовлявся з обвинуваченим щодо часу їх знаходження на спортмайданчику та те, що 23.00 год. ще не настала, ОСОБА_1 підійшов до обвинуваченого із словами: "Ми ж домовлялися", однак обвинувачений штовхнув його і пішов. Пізніше потерпілий ОСОБА_1 побачив, що в тому місті куди його штовхнув ОСОБА_4 у нього утворилося тілесне ушкодження та пішла кров.
На запитання прокурора та захисника потерпілий відповів, що під час розмови з його товаришами руки ОСОБА_4 були в кишенях, ножа потерпілий не бачив. Крім студентів з його компанії, свідками даного інциденту також були хлопці, що займалися поруч на брусах.
Показання потерпілого підтверджуються також показаннями свідків, що були допитані в судовому засіданні.
Так, свідок ОСОБА_5, що є студенткою Київського національного університету будівництва та архітектури (КНУБА) зазначила, що вийшла до компанії трохи пізніше. Під час перебування на спортмайданчику до них підійшов ОСОБА_4 та сказав, що вони спричиняють шум. Під час розмови з ним, всі домовилися, що розійдуться до 23.00 і ОСОБА_4 пішов в сторону брусів.
Пізніше ОСОБА_4 підійшов до них вдруге. З ним про щось спілкувалися ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_11 Зміст розмови свідок не чула, однак побачила, як ОСОБА_6 дістав телефон та показав на ньому обвинуваченому час - 22.12 год. Після того, потерпілий ОСОБА_1 підійшов до обвинуваченого ОСОБА_4, взяв його за плече і сказав: "Ми ж домовилися". У відповідь ОСОБА_4 схопив потерпілого за руку, вивернув її та штовхнув. Після чого розвернувся та пішов, потім побіг. За ОСОБА_4 побіг ОСОБА_7. Після того, як всі побачили рану у ОСОБА_1, ОСОБА_8 її зажав рукою.
Свідок також повідомила, що їх компанія не агресивна. Агресивно налаштованим був ОСОБА_4, коли підійшов до них, для ОСОБА_4 від компанії ніякої загрози не було, бити його ніхто не збирався.
Свідок ОСОБА_7, студент 5 курсу Київського національного університету будівництва та архітектури (КНУБА) вказав, що 29 жовтня 2013 року вони зібралися з друзями на спортмайданчику. Біля 20.00 год. він та ще декілька осіб сходили в магазин. Коли повернулися назад, свідок побачив ОСОБА_4 який вів розмову із іншими студентами. Там був і потерпілий. Після закінчення розмови потерпілий і обвинувачений потисли один одному руки і обвинувачений пішов.
Через деякий час обвинувачений підійшов до них вдруге, вів себе агресивно. ОСОБА_6 витягнув телефон і показав на ньому час - 22.12 год. В цей момент до обвинуваченого підійшов потерпілий і щось сказав. У відповідь ОСОБА_4 викрутив йому руку, вдарив і пішов. В цей час свідок помітив на верхньому одязі потерпілого дірку, підняв одяг і побачив кров. З огляду на це, свідок вирішив наздогнати обвинуваченого і побіг за ним. Побачив як той сідав в таксі. Після того, як під'їхав наряд міліції, свідок бачив, що під час того, як міліціонери виймали обвинуваченого з машини, він намагався викинути ніж.
Свідок також зазначив, що всі студенти були мирно налаштовані, загрози ОСОБА_4 не було, він міг спокійно розвернутися і піти.
Свідок ОСОБА_6, студент Київського національного університету будівництва та архітектури (КНУБА) суду повідомив, що 29.10.2013 року близько 20.00 год. до їх компанії підійшов ОСОБА_4 та зробив їм зауваження з приводу шуму. Потерпілий ОСОБА_1 поспілкувався з обвинуваченим, після чого вони розійшлися рукопожаттям та домовилися, що розійдуться о 23.00 год.
Після того, обвинувачений вдруге підійшов до компанії в 22.12 год. Свідок дістав свій телефон та показав обвинуваченому час - 22.12 год. Потім до них підійшов потерпілий і подав руку ОСОБА_4 У відповідь той наніс удар чимось сталевим, що було в нього в руці. Після того обвинувачений побіг геть, за ним побіг ОСОБА_7, а свідок з іншими студентами викликали швидку.
Також свідок зазначив, що обвинуваченому ОСОБА_4 ніхто не погрожував, між ним та студентами відбувався спокійний діалог, студенти поводили по відношенню до обвинуваченого чемно.
Свідок ОСОБА_8, студент 5 курсу Київського національного університету будівництва та архітектури (КНУБА) вказав, що 29 жовтня 2013 року приблизно в 19.30-20.00 до їх компанії підійшов ОСОБА_4, сказав їм щоб не шуміли. Поспілкувався з ОСОБА_1, після того вони потисли один одному руки та обвинувачений пішов.
Приблизно через дві години обвинувачений повернувся та підійшов до них, назустріч йому підійшов ОСОБА_1, який підняв руку. В цей момент свідок побачив як ОСОБА_4 правою рукою штовхнув в тулуб потерпілого. Після того, обвинувачений побіг. Свідок також зазначив, що жодної загрози ОСОБА_4 не було.
Свідок ОСОБА_9, що є студентом КНУБА суду показав, що 29 жовтня 2013 року біля 20.00 до їх компанії підійшов ОСОБА_4 та сказав, що тут живуть люди в т.ч. діти, а тому попросив після 23.00 не шуміти.
Пізніше, коли ОСОБА_4 підійшов вдруге, свідок побачив, що його ліва рука була вільно опущена до низу, а права прижата до ноги ззаду, свідок також почув клацання. В цей час до обвинуваченого підійшов потерпілий та хотів потиснути йому руку. Однак ОСОБА_4 штовхнув ОСОБА_1 і швидко пішов чи побіг геть.
Даний свідок також зазначив що ніяких загроз від компанії ОСОБА_4 не було, а сам обвинувачений поводив себе впевнено.
Свідок ОСОБА_14, студент КНУБА, суду показав, що восени 2013 року (точну дату не пам'ятає) вийшов до компанії приблизно з 19.00 до 20.00 год. Основних подій він не пам'ятає, стояв розмовляв з друзями. Побачив тільки як обвинувачений почав тікати. Його переслідував ОСОБА_7. Почув як хтось сказав, що ОСОБА_1 підрізали та побачив рану з лівої сторони нижче серця.
Свідок ОСОБА_15, що є випускником КНУБА, в судовому засіданні зазначив, що 29.10.2013 року він з компанією друзів вирішив прогулятися на спортивний майданчик. Біля 20.30 до них підійшов обвинувачений, який поводив себе агресивно та зробив їм зауваження, що вони шумлять. Студенти пояснили обвинуваченому, що в 23.00 вони підуть, а тому обвинувачений залишив їх.
Біля 22.00 год. свідок помітив, що обвинувачений знову підійшов. Свідок бачив як обвинувачений вдарив потерпілого та вказав, що було багато крові.
Крім того, свідок суду показав, що хлопці, що живуть рядом та які грали на спортмайданчику в футбол, сказали йому, щоб він та його друзі поводили себе з обвинуваченим ОСОБА_4 обережно, оскільки ОСОБА_4 "ходить з ножем". Свідок також заявив, що ніяких погроз в бік обвинуваченого не було, а навпаки обвинувачений сказав: "Первый раз я предупреждаю, второй - действую". На запитання: "Що означає діяти? Викликати міліцію?", він відповів: "Я не из тех людей, кто вызывает милицию".
Свідок ОСОБА_16 , що є студентом КНУБА, суду повідомив, що в кінці жовтня 2013 р. він з товаришем вийшли на спортмайданчик позайматися на брусах. Під час занять свідок побачив ОСОБА_4, який спочатку підійшов до компанії місцевих, потім до них. Сказав їм, що вони молодці, оскільки займаються спортом, а та компанія, що біля тенісного столику йому заважає. Потім сказав, що піде з ними порозмовляє і пішов. Після того свідок почув крики:"Швидку! Викликайте швидку".
Свідок також зазначив, що сильного шуму від компанії потерпілого ОСОБА_1 не було, не бачив також свідок і жодних погроз чи агресивних дій з їх боку.
Свідок ОСОБА_17, що працює інспектором Роти патрульної служби Солом'янського РУ ГУ МВС України в м. Києві, зазначив, що 29.10.2013 року після 22.00 год. до них надійшов виклик, що в парку на АДРЕСА_1 підріз. Коли наряд приїхав на місце, вони побачили там "швидку", в якій лежав потерпілий. Також студенти їм повідомили, що один з хлопців пішов за тим, хто вдарив ножем. Він залишився з пораненим, а інспектори ОСОБА_22 та ОСОБА_18 поїхали автомобілем затримувати підозрюваного. Потім інспектори ОСОБА_22 та ОСОБА_18 привезли ОСОБА_4, який був затриманий в той час, коли сідав в машину таксі.
Свідок ОСОБА_18, що працює інспектором Роти патрульної служби Солом'янського РУ ГУ МВС України в м. Києві повідомив, що під час несення патрульної служби вони отримали повідомлення про ножове поранення. Прибувши на місце за адресою: вул. Волинська 13, побачили там "швидку". Після того, отримали доповнення до виклику про те, що свідок іде за підозрюваним в районі 12 та 14 номерів Чоколовського бульвару. Коли підозрюваний сів в таксі, вони його затримали.
Під час затримання ОСОБА_4 поводив себе неадекватно - кричав, не хотів виходити з автомобіля, в машині викинув ніж, на якому були сліди крові.
Свідок ОСОБА_19, що є співмешканкою обвинуваченого, суду повідомила, що під вікнами постійно шумлять компанії. Повертаючись додому з дитиною та обвинуваченим та проходячи повз спортмайданчик, свідок помітила, що на тенісному столі компанія хлопців та дівчат розставили алкогольні напої та вживають їх.
Пізніше, перебуваючи в квартирі, обвинувачений ремонтував розетку, а свідок укладала дитину спати. Трохи згодом, обвинувачений вийшов на вулицю, а вона виглянула з балкону, оскільки компанія дуже сильно шуміла. Побачила на вулиці обвинуваченого в той момент, як він розмовляв з потерпілим. Було видно як вони відштовхнули один одного та обвинувачений пішов геть.
Свідок також зазначила, що на тенісному столі було дуже багато пивних пляшок. Коли вона укладала спати дитину дуже гучно грала музика з телефону. Суду також повідомила, що на цьому місці завжди збираються великі компанії, які себе дуже гучно поводять.
Крім показів свідків, вина обвинуваченого ОСОБА_4 в умисному нанесенні тяжких тілесних ушкоджень підтверджується також зібраними в провадженні та вивченими в судовому засіданні доказами:
- витягом з кримінального провадження з ЄРДР за № 12013110090012537 від 29 жовтня 2013 року, згідно якого 29 жовтня 2013 року о 22.00 год. ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуваючи в АДРЕСА_1 на спортивному майданчику, умисно наніс один удар гострим предметом в область тулуба ОСОБА_1 (Т.1, а.с. 244);
- протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення, згідно з якою потерпілий заявив, що 29.10.2013 року приблизно о 22.00 год. невідома особа нанесла йому один удар гострим предметом в область тулуба (Т.2, а.с.34-36);
- протоколом огляду місця події - спортивного майданчика по АДРЕСА_1 від 29.10.2013 року, на якому виявлено потерпілого ОСОБА_1 котрого невідома особа вдарила ножем та втікла та фототаблицею до нього (Т.2, а.с. 37-41);
- протоколом огляду місця події - автомобіля патрульної служби д.н.з. 3036, на задньому сидінні якого знаходиться обвинувачений ОСОБА_4, поруч з яким на сидінні лежить ніж. Як пояснив ОСОБА_4 це його ніж. Та фототаблицею до нього (Т.2., а.с. 42-44)
- протокол допиту потерпілого від 30.10.2013 року суд не бере до уваги, оскільки відповідно до вимог ч. 4 ст. 95 Кримінального процесуального кодексу України, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих в порядку, передбаченому статтею 225 цього кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору або посилатися на них (Т.2, а.с.6-10);
- рапортом інспектора роти ПС Солом'янського РУГУ МВС України в м. Києві від 29.10.2013 року, в якому він зазначає, що до патруля звернувся гр. ОСОБА_1, який пояснив що приблизно о 22.00 год. по АДРЕСА_1 невідомий вдарив його ножем (Т.2, а.с.33);
- протоколом огляду місця події від 30 жовтня 2013 року, згідно якого у обвинуваченого був вилучений паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_4 (Т.2, а.с.45-46);
- протоколом огляду предмету від 05.11.2013 року, згідно якого оглянуто речі: футболку та светр, на яких з лівого боку знаходиться різаний отвір, навколо якого виявлені плями темно-бурого кольору (Т.2, а.с.51-54);
- протоколом огляду місця події - кабінету приймального відділення Київської міської клінічної лікарні № 17 від 30.10.2013 р ., згідно якого були оглянуті речі потерпілого ОСОБА_1 - футболка та светр, на яких з лівого боку знаходиться поріз, навколо якого виявлені плями темно-бурого кольору зовні схожі на кров (Т.2, а.с.49-50);
- висновком експерта Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру № 1668 від 22.12.2013 року, згідно якого ніж, вилучений 30.10.2013 року у громадянина ОСОБА_4 виготовлений заводським способом і до холодної зброї не відноситься, а належить до ножів туристичного призначення (Т.2, а.с. 58-60);
- висновком експерта № 1948/Е від 02.12.2013-20.12.2013 р., згідно якого гр. ОСОБА_1 завдане проникаюче колото-різане поранення грудей та живота зліва, яке відноситься до тяжкого тілесного ушкодження (за критерієм небезпеки для життя) (Т.2, а.с.65-70);
- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 24 грудня 2013 року, згідно якого гр. ОСОБА_1 впізнав чоловіка, зображеного на фото № 1, який наніс йому один удар ножем в область грудної клітини (Т.2, а.с. 71-73);
- протоколом від 24.12.2013 пред'явлення речей для впізнання, згідно якого обвинувачений ОСОБА_4 впізнав ніж, яким він 28.10.2013 року приблизно о 22.00 год. наніс тілесні ушкодження ОСОБА_1 (Т.2, а.с.79-81);
- висновком експерта № 3364 від 01.11.2013 року, згідно якого при судово-медичній експертизі у ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 будь-яких видимих тілесних ушкоджень не виявлено (Т.2, а.с.82-83).
Виходячи із здобутих та досліджених у судовому засіданні доказів, суд, розглядаючи справу в межах пред'явленого обвинувачення, вважає доведеною вину ОСОБА_4 у вчиненні злочину, а його дії вірно кваліфіковані за ч.1 ст.121 КК України, оскільки він заподіяв умисне тяжке тілесне ушкодження потерпілому ОСОБА_1
Так, всі допитані свідки та сам обвинувачений суду підтвердили факт завдання удару (поштовху) ОСОБА_4 ОСОБА_1 Крім того, свідок ОСОБА_6 вказав, що бачив як обвинувачений наніс удар чимось сталевим, що було в нього в руці. Всі свідки також заявляють, що відразу після удару (поштовху) обвинувачений розвернувся і пішов (побіг) геть.
Більшість свідків, крім ОСОБА_17 і ОСОБА_18, які не були на місці події під час вчинення злочину, та свідка ОСОБА_19, яка спостерігала за подіями через вікно бачили або чули, що після удару (поштовху) ОСОБА_4 в груди ОСОБА_1 у останнього утворилася рана та потекла кров, після чого вони викликали "швидку допомогу".
Крім того, свідок ОСОБА_18 зазначив, що у обвинуваченого був ніж із слідами крові, який той намагався викинути та який був у обвинуваченого вилучений.
Сам обвинувачений факту завдання потерпілому ОСОБА_1 удару ножем не заперечує, однак вказав, що мав при собі ножа, оскільки хотів налякати студентів, що шумлять, а потім під час того, як потерпілий ОСОБА_1 намагався на нього напасти, хотів відштовхнути його тією рукою, в який був ніж. Обвинувачений стверджував, що не мав умислу на завдання тілесних ушкоджень.
Також обвинувачений стверджував, що з толпи в його бік лунали погрози, які він реально сприймав як загрозу своєму життю.
Разом з тим, такі покази обвинуваченого спростовуються показами потерпілого, який вказує, що не намагався і не нападав на обвинуваченого та показами свідків: ОСОБА_5, яка зазначила, що для ОСОБА_4 від компанії ніякої загрози не було, бити його ніхто не збирався; ОСОБА_7, який зазначив, що всі студенти були мирно налаштовані, загрози ОСОБА_4 не було, він міг спокійно розвернутися і піти; ОСОБА_6, який вказав що обвинуваченому ніхто не погрожував, між ним та студентами відбувався спокійний діалог, студенти поводили по відношенню до обвинуваченого чемно; ОСОБА_8, який зазначив, що жодної загрози ОСОБА_4 не було; ОСОБА_9, який суду показав, що ніяких загроз від компанії ОСОБА_4 не було, а сам обвинувачений поводив себе впевнено; ОСОБА_16, який не належав до компанії потерпілого і займався в стороні на брусах та вказав, що сильного шуму від компанії потерпілого ОСОБА_1 не було, не бачив також свідок і жодних погроз чи агресивних дій з їх боку.
Крім того, свідки ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_15 вказали суду, що саме обвинувачений поводив себе агресивно по відношенню до них, а свідок ОСОБА_6 зазначив, що ОСОБА_4 поводив себе тривожно.
Таким чином, в судовому засіданні не підтвердилися твердження обвинуваченого про те, що його дії були спрямовані на оборону себе від агресивно налаштованої компанії студентів, одним з яких виявився ОСОБА_1
З тих же мотивів, суд скептично сприймає і твердження захисника, висловлені в судових дебатах про те, що якщо злочин і не був вчинений в стані необхідної оборони, то дії обвинуваченого треба кваліфікувати як уявну оборону. Такий висновок суду ґрунтується на тому, що оскільки з боку потерпілого не було вчинено жодних дій, які б обвинувачений міг неправильно оцінити, то і ознаки уявної оборони, передбачені ч. 1 ст. 37 Кримінального кодексу України, відсутні.
В судовому засіданні потерпілим був заявлений цивільний позов до обвинуваченого про стягнення майнової шкоди в сумі 3273,66 грн. та моральної шкоди в сумі 70000,00 грн. Пізніше позовні вимоги потерпілим були змінені. Потерпілий просив стягнути з обвинуваченого 3186,72 грн. майнової шкоди та 70000,00 грн. - моральної. В судовому засіданні позовні вимоги були уточнені вдруге: з урахуванням часткового відшкодуванням обвинуваченим майнової шкоди в сумі 1200,00 грн., що підтверджується розписками потерпілого ОСОБА_1 (Т.2, а.с. 94), представник потерпілого просила суд стягнути з обвинуваченого 1986,72 грн. майнової шкоди (з них 1330,59 грн. - сума коштів, витрачених на лікування та 656,13 грн. - сума коштів, витрачених на бензин) та 70000,00 грн. моральної шкоди.
Обвинувачений, що є цивільним відповідачем, визнав цивільний позов частково в сумі 1330,59 грн. витрат, пов'язаних з лікуванням потерпілого. В решті сум позов заперечував, пославшись на його безпідставність.
Вислухавши думки учасників судового провадження та дослідивши надані в судовому засіданні докази, суд приходить до висновків, які мотивує наступним чином.
Сума 1330,59 грн. підлягає стягненню з обвинуваченого, оскільки він визнав позов в цій частині. Що стосується суми стягнення вартості бензину відповідно до чеків автозаправних станцій в розмірі 656,13 грн., то суду не надано жодних доказів та обґрунтувань, що дані витрати якимось чином стосуються лікування потерпілого ОСОБА_1 або ж відносяться до витрат, які з цим пов'язані. В самій позовній заяві відповідні обґрунтування та посилання на докази також відсутні.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Враховуючи те, що цивільний позивач не довів в судовому засіданні ті обставини, що сума 656,13 грн. витрат на бензин обумовлена необхідністю для лікуванні потерпілого, суд вважає за необхідне в цій частині позовних вимог відмовити.
Вирішуючи питання про стягнення моральної шкоди суд виходив з наступного.
Порядок та правові підстави відшкодування моральної шкоди визначаються ст. 23 Цивільного кодексу України.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Таким чином, будь-який факт протиправної поведінки щодо особи має наслідком отримання даною особою моральної шкоди, оскільки вона впевнена, що її права захищаються законом і є непорушними (ст. 21 Конституції України).
Тому обов'язок відшкодування моральної шкоди виникає із самого факту протиправної поведінки щодо потерпілого і надання додаткових доказів не потребує. Цілком зрозуміло, що протиправна поведінка обвинуваченого по відношення до потерпілого викликала в нього обурення, фізичні та душевні страждання, що підтверджує сам потерпілий ОСОБА_1
Потерпілий вказує, що душевну травму він отримав також внаслідок того, що обвинувачений не вживав заходів щодо полегшення його страждань, не намагався допомогти матеріально при лікуванні, а наслідки завданої ним травми суттєво вплинули на його здоров'я та будуть переслідувати все життя.
Відповідно до ст. 21 Конституції України, усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.
Виходячи із зазначених норм Конституції України та Цивільного кодексу України, суд вважає, що потерпілий (цивільний позивач) має право на відшкодування моральної шкоди, завданої йому злочинними діями обвинуваченого (цивільного відповідача).
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до ч. 1 ст. 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
Вина обвинуваченого ОСОБА_4 в заподіянні потерпілому ОСОБА_1 умисного тяжкого тілесного ушкодження встановлена в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд з'ясував, що за своїм характером правопорушення вчинене у формі прямої дії, що виражається у завданні тяжкого тілесного ушкодження потерпілому.
Глибина фізичних страждань позивача, на думку суду, є відчутною, оскільки завдання йому тяжкого тілесного ушкодження суттєво вплинуло на його стан здоров'я та самопочуття.
Фізичні здібності позивача частково погіршилися, оскільки, як він зазначив в судовому засіданні, він часто відчуває гострі болі в місці поранення, а тому не може жити нормальним активним життям.
Визначаючи ступінь вини заподіювача, суд визначив, що порушення є умисним, оскільки обвинувачений усвідомлював суспільно-небезпечних характер свого діяння.
Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд врахував матеріальний стан відповідача, який працює та має постійне джерело доходів, що підтверджується довідкою з місця роботи (Т.2, а.с.93).
Виходячи із вищезазначеного, керуючись вимогами розумності і справедливості, суд вважає, що розмір відшкодування моральної шкоди відповідачем, із врахуванням розміру, заявленого позивачем, повинен бути встановлений судом на рівні 35000,00 грн.
При призначенні міри покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, наявність обставини, що пом'якшує відповідальність.
Злочин, вчинений обвинуваченим ОСОБА_4, згідно ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів.
Обвинувачений ОСОБА_4 раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває.
Суд також бере до уваги твердження обвинуваченого про наявність на утриманні у нього трьох малолітніх дітей, разом з тим відзначає той факт, що двоє з них з обвинуваченим не проживають, факт їх утримання зафіксований зі слів обвинуваченого, будь-які докази їх утримання в матеріалах справи відсутні, а у третьої дитини є рідний батько та мати, що зобов'язані про них піклуватися, а тому дані обставини не можуть суттєво вплинути на міру покарання.
В судових дебатах захисник обвинуваченого просив суд визнати обставиною, що пом'якшує відповідальність щире каяття обвинуваченого.
Відповідно до абз. 4 п. 3 Постанови Пленуму ВСУ "Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності", щире розкаяння характеризує суб'єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася.
Виходячи з показань обвинуваченого, він визнав свою вину лише частково, стверджуючи про відсутність умислу на заподіяння тілесного ушкодження потерпілому, що однак, повністю спростовується матеріалами справи, а потерпілий та представник потерпілого в судовому засіданні неодноразово заявляли, що обвинувачений не пропонував ОСОБА_1 допомоги під час лікування. Крім того, представник потерпілого вказала, що обвинувачений раніше ніколи не висловлював жалю та розкаяння з приводу вчиненого.
В даному випадку суд погоджується з позицією потерпілого та його представника та з огляду на відсутність повного визнання вини, вважає висловлення розкаяння не щирим, а зробленим з метою пом'якшити покарання.
Разом з тим, в квітні 2014 року обвинувачений добровільно частково відшкодував потерпілому збитки з приводу лікування в сумі 1200,00 грн., що визнається судом обставиною, що пом'якшує покарання.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого в судовому засіданні не встановлено.
Потерпілий та його представник наполягали на призначенні покарання у вигляді реального позбавлення волі терміном на 6 років.
Враховуючи те, що обвинувачений вчинив тяжкий злочин, а дій, щоб свідчили про його щире розкаяння не вчинив та враховуючи думку потерпілого, суд не вбачає можливості виправлення засудженого без відбування покарання.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд врахував вартість судової експертизи холодної зброї - 391,20 грн., суму судового збору, що була сплачена цивільним позивачем ОСОБА_1 в розмірі 700,00 грн. за подання цивільного позову в частині відшкодування моральної шкоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 88 Цивільного процесуального кодексу України, якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Відповідно до ст. 124 Кримінального процесуального кодексу України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати. Представник потерпілого адвокат ОСОБА_2 та потерпілий ОСОБА_1 подали суду документ, що підтверджує здійснені потерпілим витрати на правову допомогу на суму 5000,00 грн.
Таким чином, виходячи із зазначеного, керуючись ст. ст. 122, 124, 129, 314, 315, 373, 374 Кримінального процесуального кодексу України, ст. 88 Цивільного процесуального кодексу України та на підставі ст. 23, 1167, 1168 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 125 Кримінального кодексу України, суд, -
ЗАСУДИВ:
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання у вигляді п'яти років позбавлення волі.
Початком строку відбування покарання вважати перший день фактичного виконання вироку.
Цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 1330,59 грн. (одна тисяча триста тридцять грн. 59 коп.) відшкодування матеріальної шкоди та 35000,00 грн. (тридцять п'ять тисяч грн. 00 коп.) відшкодування моральної шкоди, всього: 36330,59 грн. (тридцять шість тисяч триста тридцять грн. 59 коп.)
Речові докази:
- футболку білого кольору та спортивний светр повернути власнику ОСОБА_1;
- запальничку марки "Зіппо" та портсигар повернути власнику ОСОБА_4;
- спортивні штани, спортивні кросівки, спортивну кофту повернути власнику ОСОБА_4;
- розкладний ніж знищити.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 5000,00 грн. (п'ять тисяч грн. 00 коп.) на правову допомогу та 350,00 грн. (триста п'ятдесят грн. 00 коп.) відшкодування витрат за подачу цивільного позову в частині відшкодування моральної шкоди, всього: 5350,00 грн. (п'ять тисяч триста п'ятдесят грн. 00 коп.)
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати, пов'язанні із залученням експертів - 391,20 грн. (триста дев'яносто одна грн. 20 коп.),
До набрання вироком законної сили запобіжний захід, обраний обвинуваченому, залишити без змін - у вигляді домашнього арешту.
Вирок набирає законної сили через тридцять днів з моменту його проголошення, якщо не буде оскаржений.
Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва через Солом'янський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Копія вироку видається учасникам кримінального провадження відразу після його проголошення.
Суддя С.А. Агафонов
