пр. № 2-п/759/71/14
ун. № 759/4871/14-ц
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 травня 2014 року Святошинський районний суд м. Києва
в складі: головуючого судді Морозова М.О.
при секретарі Кузнець Л.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за заявою ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення суду по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини,
в с т а н о в и в:
Заочним рішенням Святошинського райсуду м. Києва від 27.12.2014 р., ухваленому у цивільній справі за вищезазначеним позовом, позовні вимоги ОСОБА_2 було задоволено та вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь його повнолітнього сина ОСОБА_2 аліменти на його утримання, в твердій грошовій сумі в розмірі 1000 гривень щомісячно, починаючи з 23.10.2013 р. і до закінчення ОСОБА_2 навчання у Приватному вищому навчальному закладі «Міжнародний коледж Святого Луки», однак не триваліше 4 жовтня 2018 р.
ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення, посилаючись на те, що він в судові засідання не з'являвся, бо не повідомлявся про час, місце слухання справи належним чином, ніяких документів з суду не отримував, оскільки не має місця реєстрації, тому були порушені його права, передбачені ст.ст. 27, 31 ЦПК України, у тому числі щодо надання своїх заперечень проти позову, подання своїх доводів, міркувань, доказів тощо. Розгляд справи без його участі вплинув на об'єктивність і на повноту заочного рішення. При визначенні розміру аліментів суд всупереч ст. 182 СК України не врахував його матеріального становища та інші обставини, що мають істотне значення для вирішення спору. Він не працевлаштований, не має ніяких доходів та щомісячного заробітку, не має місця реєстрації та постійного місця проживання, оскільки незаконно був виселений зі своєї квартири, тому він не має можливості надавати матеріальну допомогу своєму повнолітньому синові у розмірі, визначеному судом, проте з позиції розумності та моральності не заперечує проти стягнення з нього аліментів у розмірі 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, що визначено законодавством як мінімальний розмір аліментів. Вважає, що йому необхідно поновити пропущений строк, встановлений для подання заяви про перегляд заочного рішення, бо про існування рішення суду йому стало відомо тільки 19.03.2014 р., коли він отримав по пошті постанову головного державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 13.03.2014 р., а 21.03.2014 р. у приміщенні Святошинського райсуду м. Києва йому вручили копію вказаного рішення.
В судовому засіданні відповідач по справі ОСОБА_1 підтримав заяву про перегляд заочного рішення суду.
Позивач заперечує проти перегляду заочного рішення суду, вважаючи заяву безпідставною та невмотивованою.
Заслухавши пояснення відповідача, позивача, вивчивши матеріали справи, дослідивши та оглянувши надані письмові докази по справі, суд вважає, що заява задоволенню не підлягає з наступних підстав.
У відповідності до ч.3 ст.231 ЦПК України суд може своєю ухвалою за результатами розгляду заяви про перегляд заочного рішення залишити заяву без задоволення, скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду в загальному порядку.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в судові засідання на 10.12.2013 р., 27.12.2013 р. не з'являвся, судові повістки з зазначенням часу, місця слухання справи йому належним чином направлялись по останньому відомому зареєстрованому місцю проживання перед зняттям з реєстрації за рішенням суду, по даним адресного бюро, судові повістки повертались назад до суду без вручення з позначками поштового відділення, що обслуговує останню відому адресу зареєстрованого місця проживання відповідача з позначками - «за закінченням встановленого строку зберігання», позивач по справі відмовився оплачувати виклик відповідача через розміщення оголошення в пресі, внаслідок чого розгляд справи був проведений у відсутність відповідача відповідно до ст.ст. 74, 169, 224 ЦПК України з постановленням заочного рішення від 27.12.2014 р.
Тому, посилання відповідача на те, що він не повідомлявся в установленому законом порядку про слухання справи, не заслуговує на увагу, бо суд прийняв всі реальні заходи для сповіщення відповідача по справі та явки в судові засідання шляхом направлення судових повісток.
Посилання відповідача на те, що докази та обгрунтування, які міг він надати в судовому засіданні, мали б істотне значення для правильного вирішення спору, суд вважає безпідставними, оскільки таких доказів по предмету спору не надано, а копії квитанцій від 4.04.2014 р. на суми 3648, 20 грн. та 3648, 20 грн., і оглянута судом квитанція від 5.05.2014 р. на оплату 517, 20 грн. стосуються іншої цивільної справи про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_2, на виконання рішення якої був виданий судом виконавчий лист, по якому у ОСОБА_1 існує заборгованість. При заочному розгляді справи суд приймав до уваги, що не має достовірних даних про працевлаштування відповідача та отримання ним стабільного заробітку чи доходу, що підтвердилось і в ході розгляду заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення суд, тому суд виходив саме з вимог ст.ст. 10, 60 ЦПК України, приймаючи до уваги всі обставини справи, надані докази, зокрема, договір про навчання від 2.09.2013 р., укладений між Приватним вищим навчальним закладом «Міжнародний коледж Святого Луки» і ОСОБА_1, та положення законодавчих актів, що регулюють спірні правовідносини.
Отже, суд вважає, що відповідачем не надані докази неправильності вирішення спору по суті.
Твердження ОСОБА_1 про свою згоду на сплату аліментів у розмірі 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, що визначено законодавством як мінімальний розмір аліментів, суд оцінює критично, бо ОСОБА_1 не працевлаштований, не має регулярного доходу, про що він повідомив і в судовому засіданні, тому розмір аліментів правильно визначений у твердій грошовій сумі.
Суд при розгляді заяви про перегляд заочного рішення приймає також до уваги, що термін навчання ОСОБА_2 у Приватному вищому навчальному закладі «Міжнародний коледж Святого Луки» закінчується 30.06.2014 р., як це вбачається з копії договору про навчання від 2.09.2013 р., довідки вищого навчального закладу від 16.09.2013 р.
Суд вважає, що заслуговують на увагу доводи відповідача про поважність пропуску подачі заяви про перегляд заочного рішення суду, бо копію рішення суду по пошті з суду він не отримував, і копія рішення суду повернулась назад до суду без вручення з поштового відділення, що обслуговує останнє відоме зареєстроване місце проживання відповідача.
Копію рішення суду ОСОБА_1 отримав в канцелярії суду 21.03.2014 р., після чого в десятиденний строк подав заяву про перегляд заочного рішення суду по даній цивільній справі.
З врахуванням наведеного вище, суд вважає за можливе поновити ОСОБА_1 строк на подачу заяви про перегляд заочного рішення суду.
На підставі викладеного, керуючись ст. 231 ЦПК України, суд
у х в а л и в:
Поновити ОСОБА_1 строк на подачу заяви про перегляд заочного рішення Святошинського районного суду м. Києва від 27грудня 2013 р. по цивільній справі (ун.№759/16734/13-ц, пр. №2/759/6340/13) за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини.
Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Святошинського районного суду м. Києва від 27 грудня 2013 р. у цивільній справі (ун. №759/16734/13-ц, пр. №2/759/6340/13) за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини залишити без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 5-денний строк з дня проголошення ухвали.
Суддя
