ун. № 759/7686/14-к пр. № 1-кп/759/330/14
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 травня 2014 року м. Київ
Святошинський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді Дячука С.І.;
при секретарі - Ткаченко Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за обвинуваченням:
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Києві, українки, гр-ки України, з вищою освітою, працює, незаміжня, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1, не судима, -
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 185 та ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України,
сторони кримінального провадження: прокурор Петренко О.В., обвинувачена ОСОБА_1, інші учасник провадження - представник потерпілого ТОВ «Епіцентр К» ОСОБА_2
В С Т А Н О В И В:
17 жовтня 2013 року об 11 год 10 хв ОСОБА_1, будучи в приміщенні магазину «Епіцентр К», розташованого в м. Києві по вул. Берковецька, 6-в, діючи з корисливих мотивів і з метою власного збагачення за рахунок чужого майна, скориставшись тим, що за її діями ніхто не спостерігає, взяла з полиць товар (шкарпетки, комбінезон, нарізку-слайтер, набір чайних ложок тощо) на загальну суму 682 грн 64 коп, який належить ТОВ «Епіцентр К» і який винесла з приміщення магазину не розрахувавшись за нього на касі.
У подальшому, ОСОБА_1 17 жовтня 2013 року о 13 год 15 хв, будучи в приміщенні магазину «Епіцентр К», розташованого в м. Києві по вул. Берковецька, 6-в, діючи повторно з корисливих мотивів і з метою власного збагачення за рахунок чужого майна, скориставшись тим, що за її діями ніхто не спостерігає, взяла з полиць товар (панчохи, колготи, рукавиці тощо) на загальну суму 1 131 грн 56 коп., який належить ТОВ «Епіцентр К» і який намагалася винести з приміщення магазину, не розрахувавшись за нього. Проте, вчинивши всі дії, які вона, ОСОБА_1, вважала за необхідне для здійснення крадіжки, злочин не закінчила з причин, що не залежали від її волі, оскільки на виході з магазину була затримана, а привласнене нею чуже майно - повернуто власнику.
Допитана ОСОБА_1 свою вину у висунутому звинуваченні визнала у повному обсязі, щиро покаялася і дала показання, які за своїм змістом повністю відповідають викладеним вище обставинам вчинення нею злочину, пояснивши, що дійсно, двічі 17 жовтня 2013 року намагалася вчинити таємне викрадення з приміщення магазину «Епіцентр К», розташованого в м. Києві по вул. Берковецька, 6-в, вважаючи, що за її діями ніхто не спостерігав. У перший раз це їй вдалося і вона винесла товар (шкарпетки, комбінезон, нарізку-слайтер, набір чайних ложок тощо) на загальну суму 682 грн 64 коп, які залишила в своєму автомобілі. А в другий раз, коли вона з товаром, який також винесла з торгового залу без оплати, намагалася винести з магазину, тобто, вчинивши всі дії, які вона вважала за необхідне для здійснення крадіжки, злочин не закінчила з причин, що не залежали від її волі, оскільки на виході з магазину була затримана, а привласнене нею чуже майно - повернуто власнику.
Враховуючи те, що обвинувачена та інші учасники процесу не оспорюють всі обставини, які підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні і викладені в обвинувальному акті, судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд, роз'яснивши учасникам процесу положення ст. 349 КПК України, провів судовий розгляд даного провадження щодо всіх його обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, визнавши недоцільним дослідження інших доказів по справі.
За таких обставин суд вважає доведеним, що ОСОБА_1 17 жовтня 2013 року вчинила таємне викрадення чужого майна, а також закінчений замах на повторне таємне викрадення чужого майна, а тому ці її дії кваліфікує відповідно за ч. 1 ст. 185 та за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України.
При призначенні обвинуваченій ОСОБА_1 покарання суд згідно з вимогами ст. ст. 65 та 68 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого нею злочинів, які згідно із ст. 12 КК України є злочинами середньої тяжкості, ступень здійснення злочинного наміру та причини, за яких крадіжку не було доведено до кінця, дані про особу винної, яка раніше не судима, характеризується позитивно, працює, має на утриманні неповнолітню дитину. Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_1, суд визнає її щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, усунення заподіяної шкоди, а також і те, що потерпілий не мав до обвинуваченої претензій матеріального та морального характеру.
Беручи до уваги вказані обставини у їх сукупності, матеріальний стан обвинуваченої, суд вважає за можливе призначити їй наближене до мінімального за своїм розміром та видом покарання в межах санкцій ч. 1 та ч. 2 ст. 185 КК України, обравши при призначенні покарання за сукупністю злочинів принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим, оскільки саме таке покарання, на думку суду, є справедливим, а також необхідним і достатнім для її виправлення та попередження вчинення нею нового злочину.
Обвинувачена надала згоду на застосування до неї Закону України «Про амністію у 2014 році», з огляду на те, що на момент вчинення злочину мала неповнолітню дитину.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 86 КК України та ч. 2 ст. 3 Закону України «Про застосування амністії в Україні», установивши в стадії судового розгляду кримінальної справи наявність акта амністії, що усуває застосування покарання за вчинене діяння, суд, за доведеності вини особи, постановляє обвинувальний вирок із звільненням засудженого від відбування покарання.
Злочини, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_1 віднесені до категорії умисних злочинів, які не є тяжкими або особливо тяжкими, тобто згідно із ст. 1 Закону України «Про амністію у 2014 році» на неї поширюється цей закон, відповідно до вимог ст. 9 якого його виконання покладається на суди.
В силу п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2014 році» звільняються від відбування покарання особи, які на момент вчинення злочину мають дітей, яким не виповнилось 18 років. Як видно з дослідженого судом свідоцтва про народження, ОСОБА_1 має сина ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_4.
На підставі викладеного, не вбачаючи передбачених законом перешкод для застосування акта амністії до ОСОБА_1 за даним обвинуваченням, керуючись ч. 2 ст. 86 КК України, ч. 2 ст. 3 Закону України «Про застосування амністії в Україні», ст. 1 Закону України «Про амністію у 2014 році», ст. ст. ч. 3 ст. 349, 368, 373-376 КПК України, суд, -
З А С У Д И В:
ОСОБА_1 визнати винуватою у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 185 та ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України, за якими призначити їй покарання:
- за ч. 1 ст. 185 КК України - у виді громадських робіт строком 80 годин;
- за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України - у виді обмеження волі строком на один рік.
За сукупністю злочинів, відповідно до ст. 70 КК України, остаточно призначити ОСОБА_1 покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді обмеження волі строком на один рік.
На підставі п. «в» ст. 1 Закону України "Про амністію у 2014 році" звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання.
Речові докази після набрання вироком законної сили використовувати за належністю.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Києва шляхом подачі апеляції через Святошинський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
СУДДЯ С.І. ДЯЧУК
