Більшість українців визнають Голодомор геноцидом
Протягом 2010 — 2012 років соціологи проводили дослідження громадської думки щодо Голодомору 1932 — 1933 років. У жовтні цього року з тим, що Голодомор був геноцидом українського народу, погодилися 59% українців. 22 відсотки не погодилися, а 19% — не визначилися. Варто також зазначити, що спостерігаються цікаві коливання громадської думки. Так, 2010-го з тезою про геноцид були згодні 61% опитуваних, у січні 2011-го — 53%, а у квітні їхня кількість зросла до 58%, протягом 2012 року становила майже 60%. Кількість противників за час досліджень зменшилася майже на третину — з 34% до 22%.
По регіонах громадськість розділяє тезу про геноцид таким чином: на заході, в центрі та на півночі України її підтримують близько 80% опитуваних, більше половини — на півдні, третина — на сході і кожен четвертий у Донбасі.
Визнають Голодомор геноцидом українського народу майже всі вікові категорії. Найбільше тих, хто не визначився, серед молоді — 25%. Серед тих, хто підтримує тезу, — 64% селян і 57% містян.
Львів. У центрі міста накрили «стіл голодомору»
Жителі міста Лева, що перебувають на обліку у відділах соціального захисту, які пережили Голодомор 1932—1933 років, отримають 200 гривень одноразової матеріальної допомоги. Цього року на ці потреби у міському бюджеті передбачено 23 тисячі грн для 116 львів’ян.
Місцеве управління соцзахисту прагне розширити цей список і звертається до людей старшого покоління, які проживали на територіях, де був голодомор, а тепер є жителями Львова, звернутися у районні відділи соцзахисту, аби їх включили до інформаційної бази. Це надасть їм можливість отримувати допомогу і в подальшому бути адресантами місцевих соціальних ініціатив.
Для молодшого покоління львів’ян прямо у центрі міста накрили «стіл голоду», аби таким чином долучити їх до правди про страшні випробування, що випали на долю українців. Усім бажаючим запропонували скуштувати 4 страви, якими харчувалися під час голодомору. Це хлібці з каштанів та насіння кропу, з подрібнених жолудів і кори дуба, які вимішувалися з невеликою кількістю борошна, з льону, запареної ромашки і маленької жменьки кукурудзяної крупи, та кропив’яний корж. Про свої враження від цих страв розповіла Ольга Сало: «Кропив’яний коржик на смак як тирса. Насіння кропу додає смаку, але каштан гіркий. Я не уявляю, як це можна їсти та ще й якийсь період жити на таких харчах. Звісно, ми маємо пам’ятати про цю трагедію геноциду нашого народу. Якщо почнемо забувати, то втратимо частину себе».
Страви, якими рятувалися від смерті, міг скуштувати кожен. Фото УКРІНФОРМУ
Київ. Пам’ятай тих, хто врятував!
Історики продовжують встановлювати імена людей, які рятували українців від голодної смерті у 30-ті роки минулого століття. До переліку доброчинців уже увійшло півтори сотні прізвищ.
Роботу над списком почали ще у 2009 році в рамках всеукраїнської акції «Людяність у нелюдяний час». Історики отримали значну кількість листів зі спогадами українців, котрі вижили, про своїх рятівників. Це були вчителі, лікарі, священики, які підгодовували дітей і хворих, ділилися з ними останнім шматком хліба, жменею зерна чи квасолі. Багато добрих слів висловлювалося у свідченнях очевидців і на адресу окремих місцевих керівників — голів колгоспів та сільських рад, бригадирів, директорів шкіл та підприємств. Вони, ризикуючи власним становищем та долею сім’ї, допомагали чим могли односельцям. Бувало, за порятунок розплачувалися життям. Пам’ять про їхні мужні вчинки збереглася.
Один з упорядників списків, історик Володимир Тиліщак, розповів про голову колгоспу «Незаможник» у селі Великий Хутір на Черкащині Якова Дробота, який організував громадську кухню, де роздавали нужденним хліб, і дитячі ясла для сиріт та дітей з найбідніших родин. Директор школи села Дударків на Київщині Василь Івчук організував харчування прямо у школі, чим врятував у 1933 році всіх школярів цього села. Лікар Іван Картава з Березнегуватого, що на Миколаївщині, рятував життя хворим тим, що подовжував їхнє перебування в лікарні, де надавалося харчування. А іноді просто ділився власним пайком. Є спогади і про бездітні родини, які брали до себе сиріт чи дітей з багатодітних родин і таким чином давали шанс вижити.
Список рятувальників увійде до книги «Людяність у нелюдяний час», що готується до друку.
Нью-Йорк. Сталін програв, бо українці вижили
Минулими вихідними відбулося вшанування жертв Голодомору у Нью-Йорку, повідомляє Радіо «Свобода». Його організував Український конгресовий комітет Америки.
Представники української діаспори провели жалобну ходу, в якій узяли участь на дві сотні осіб більше, ніж минулого року. Учасники тримали плакати із закликами визнати Голодомор геноцидом, та цифрами — кількістю людей, померлих у 1932-1933 роках. Після цього в католицькому кафедральному соборі святого Патрика, що в центрі Мангеттена, пройшла урочиста літургія. Храм був заповнений вщерть. Серед присутніх був посол України у США Олександр Моцик, постійний представник України при ООН Юрій Сергєєв, українські консули, представники Білого дому, американські сенатори. Мер Нью-Йорка Майкл Блумберг надіслав українцям листа із словами підтримки.
Промовці називали голод 1932—1933 років не інакше, як геноцид і злочин проти українців. Сенатор з Нью-Йорка Чарльз Шумер сказав: «Минуло майже 80 років, як Сталін, один із найжорстокіших людей в історії, використовував голод проти власного народу. Це були невинні жертви українського геноциду. Він хотів знищити українців, він хотів убити український дух, він хотів, щоб українська нація ніколи не існувала. Але він програв».
Посол України у США Олександр Моцик надав такий коментар Радіо «Свободи»: «Голодомор — це страшна трагедія не тільки Європи, а й усього світу. Все буде визнано, прийде час, правда має дійти до кожної людини про цей страшний злочин, що був спрямований сталінським режимом на те, щоб витравити не тільки свідомість, а й забрати життя тих, хто хотів бути у своєму домі».
Париж. Поминальна молитва у соборі Паризької Богоматері
Біля Тріумфальної арки в Парижі представники діаспори, українські та іноземні дипломати, французькі політики, військові, представники уряду Франції та громадські діячі поклали квіти.
А минулої неділі близько тисячі українців зібралися в соборі Паризької Богоматері і молитвою пом’янули жертв Голодомору 1932—1933 років в Україні. Службу правили єпископи разом з 12 греко-католицькими священиками з Франції, Бельгії і Швейцарії, до яких приєдналися українські православні священики та інших релігійних спільнот. Про духовну солідарність французів з українцями під час проповіді говорив монсеньйор Паскаль Гольніш. А про те, що трагедія такого масштабу, яка забрала мільйони життів, не може залишити нікого байдужим, сказав представник української громади Франції Олег Коваль. «Збереження історичної пам’яті є тією життєствердною основою, на якій грунтуються цінності нової Європи, — заявив директор Українського культурно-інформаційного центру в Парижі Олег Яценківський. — Пам’ять про Голодомор в Україні має стати застереженням для всіх націй і народів та вберегти Європу і загалом світ від повторення подібних гуманітарних катастроф».
У Парижі вшанували пам’ять жертв Голодомору покладанням квітів до Вічного вогню біля Тріумфальної арки. Фото УКРІНФОРМУ
РS. Цією добіркою та публікацією про операцію «Весна», що передувала Великому Голоду 1932-33 років, (див. стор. 19). «Урядовий кур’єр» завершує цьогорічний цикл матеріалів.
