Дим від мангалів і вуличний баскетбол навряд чи додадуть шарму головній вулиці столиці
Пробували — легкою ходою, з гарним настроєм, наспівуючи улюблене «Хрещатий яр, старий, як казка, Київ, стара кав’ярня поблизу метро…», пройти головною магістраллю нашого головного міста?
Нічого не вийде. Приміром, щоб серед білого дня подолати всього кільканадцять метрів на проміжку від консерваторії до Пасажу і далі до станції метрополітену, доведеться істотно напружити м’язи й уважно дивитися під ноги та обабіч, аби сяк-так пробитися поміж тутешнього безладдя: не наступити на танцюючого кота-маріонетку, не вдаритися головою об один з рекламних щитів, які посеред тротуару тримають в руках дві напівголі юнки, не перечепитися через щільне кільце інвалідних колясок, власники яких шарпають перехожих за рукави і просять милостиню…
Неохайність замість ошатності
Тут засилля торговців китайським ширпотребом із саморобних рундуків та разовими іграшками, хитромудрі маневри яких чомусь демонструють безпосередньо на брудному тротуарі. Залишається загадкою, хто і чому впродовж останніх років дозволяє цю торгівлю «з асфальту» довкола станції метро «Хрещатик» та в переході навпроти неї.
А як погано тхне від переповнених сміттям урн, котрі, вочевидь, прибирають лише раз на добу, та від танцюючих реп, спітнілих, давно не митих підлітків. Нащадки «великого сліпого» Паніковського — всілякі пройдисвіти та прошаки різного гатунку настирливо тягнуть руку до вашого гаманця. Навіть не намагайтеся шукати в цьому місці охоронців правопорядку — марна справа.
І вся ця щоденна неприваблива картина — Хрещатик, центр столиці і серце держави! Від колишньої ошатності, брунатної зелені дерев та доглянутих газонів, свіжовимитого асфальту, схоже, не залишилося і сліду. Натомість бруд, обшарпаність, розбита плитка під ногами. Якась неприхована, а відтак ще разючіша неохайність, з якою, погодьтеся, щось треба робити.
Торгівля «з асфальту» — атрибут центру Києва?!. Фото Олександра ЛЕПЕТУХИ
Нагода для цього є: за місяць держава відзначатиме 21-у річницю незалежності і варто було б, як у кожній добрій оселі, заздалегідь розпочати генеральне прибирання. Тим паче, що після Євро-2012 міська влада обіцяла нам залагодити всі нюанси проведення святкування, зокрема й пов’язані з облаштуванням фан-зони на Майдані Незалежності. А організатори дійства з УЄФА наперед заклали для цього майже мільйон євро. Хотілося б на власні очі переконатися, що ці грошики знову не зникнуть у чиїйсь кишені, немов вода в піску.
Допоки ремонтується якась дещиця — лише частина виходу з підземного переходу (в бік Прорізної) недалеко від самої мерії, де сходи давно вже були аварійними. Хоча таких аварійних місць на Хрещатику чимало, і залишається лише вірити, що до 24 серпня центральна артерія столиці зрештою вигідно змінить свій нинішній непривабливий вигляд.
Управлінська «гора» вкотре народила мишу
А от щодо самого святкування, програму якого вже оприлюднено, то тут теж похвалитися особливо нічим. Укотре оновлять квітковий годинник, щоправда, ще гадають, як саме це зробити: віночком чи гілкою калини. Затим облаштують традиційну квіткову виставку, присвятивши її народним казкам та національним пейзажам. Знову покличуть киян і гостей столиці на парад вишиванок. Уже зранку артисти і представники народної самодіяльності концертуватимуть на Майдані Незалежності і завершиться це видовище вогняними феєрверками. Ще обіцяють музичну класику на Софійській площі, дві—три нові експозиції в музеях. Оце і вся нова-стара культурно-мистецько-спортивно-духовна програма головного державного свята: дешево і сердито.
Щоб перелік дійств трохи розширити, батьки міста дописали ярмарок. Якщо ще років десять тому цією базарною тематикою можна було когось здивувати і заохотити, то нині, коли все наше місто від центру до окраїн переповнене цим ярмаркуванням, навряд чи когось втішить повідомлення, що в центрі держави на головне її свято продаватиметься без обмежень пиво з шашликами.
Скоріше, це додає сумних думок про брак нових ідей, цікавих пропозицій, зрештою, непрофесіоналізм тих, хто за своїми службовими обов’язками на наші з вами гроші у вигляді податків до міської скарбниці має управляти розважальною індустрією у столиці, веселити і тішити громаду. Адже формально над цим працюють цілі головні управління: культури, освіти, фізкультури та спорту, депутатські комісії, комунальні музеї, театри, творчі об’єднання митців, інші заклади.
