донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
22.04.2014р. справа №905/606/14
провадження №2пд/913/358/14
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: суддівЛомовцевої Н.В. Принцевської Н.М., Скакуна О.А.при секретарі судового засідання Савченко І.В.за участю представників сторін: від позивача: не прибув від відповідача:не прибуврозглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Продукт України», м.Донецьк на рішення господарського суду Луганської області від04.03.2014р.по справі№905/606/14 (провадження №2пд/913/358/14) (суддя СедлярО.О.)за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Продукт України», м.Донецькдо відповідача:Приватного сільськогосподарського підприємства «Провалля», м.Свердловськ Луганської областіпровизнання недійсним договору від 01.01.2011р. №01/01/2011/01
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Продукт України», м. Донецьк звернулось до господарського суду Луганської області з позовом до Приватного сільськогосподарського підприємства «Провалля», м.Свердловськ Луганської області про визнання недійсним договору закупівлі молока-сировини від 01.01.2011р. №01/01/2011/01.
Рішенням господарського суду Луганської області від 04.03.2014р. у справі №905/606/14 (провадження №2пд/913/358/14) у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Позивач, не погодившись з прийнятим судовим рішенням, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає, що суд першої інстанції не дав належної оцінки тому, що при укладенні договору на закупівлю молока-сировини від 01.01.2011р. №01/01/2011/01 сторонами не узгоджені всі істотні умови договору, оскільки сторонами до договору не були включені Міжнародні правила щодо тлумачення термінів «Інкотермс», посилається при цьому на ч. 4 ст. 265 Господарського кодексу України.
Позивач у судове засідання не прибув, причини неявки не повідомив.
Відповідач у судове засідання не прибув, надав відзив, в якому проти доводів апеляційної скарги заперечував.
Судова колегія вважає можливим здійснити розгляд справи у відсутності представників сторін за наявними матеріалами справи, оскільки сторони були повідомлені про день та час судового засідання належним чином відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.11.2011 між Приватним сільськогосподарським підприємством «Провалля», як постачальником (відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Продукт України», як покупцем (позивач) укладено договір на закупівлю молока-сировини №01/01/2011/01 (далі - договір).
Згідно з п. 1.1. договору постачальник на умовах, передбачених даним договором, передає покупцю за його заявками молоко цільне коров'яче, молоко знежирене, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити його вартість.
Пунктом 2.1. договору визначено, що постачальник зобов'язаний поставляти товар, який відповідає діючим стандартам, технічним умовам, ветеринарним та санітарним умовам відповідно ДСТУ-3662-97; надати усі необхідні документи, які підтверджують походження, якість та кількість поставляємого товару; передати покупцю копію ліцензії, сертифікату, атестату або іншого документу, який дає постачальнику право поставки відповідного товару.
Покупець зобов'язаний організувати приймання товару за якістю за місцем його переробки - на заводі покупця у відповідності з діючими нормативними вимогами; своєчасно здійснювати оплату за товар у відповідності з вимогами договору (п.2.2 договору).
Відповідно до п. 3.1 договору покупець оплачує товар по узгодженим попередньо цінам, визначеним у протоколі узгодження цін, підписаного обома сторонами та який є невід'ємною частиною даного договору.
Вимоги до якості товару сторонами визначаються у протоколі узгодження цін, підписаного обома сторонами та який є невід'ємною частиною даного договору; кінцеві якісні характеристики товару, його сортність визначаються за місцем перероботки товару на заводі покупця (п.п. 3.6 та 3.7 договору).
Іншими умовами договору передбачені відповідальність сторін (розділ 4), форс-мажор (розділ 5); інші умови (розділ 6).
Даний договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2011р., а в частині виконання фінансових обов'язків до повного їх виконання (п.6.7. договору).
До договору на закупівлю молока сировини від 01.01.2011р. №01/01/2011/01 було підписано протоколи узгодження цін від 29.06.2011р. №2, від 08.07.2011р. №3, від 21.07.2011р. №4.
Як вбачається з матеріалів справи, спірний договір є договором поставки, що підпадає під правове регулювання норм глави 54 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. Істотними умовами договору поставки, зокрема, є предмет, ціна, строк дії договору, умови поставки, термін її здійснення, якісні показники та кількість товару, що постачається.
Відповідно до частини 3 статті 264 Господарського кодексу України, основні вимоги щодо укладення та виконання договорів поставки встановлюються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.
Позивач звертаючись з позовом до господарського суду просив визнати недійсним вищезазначений договір, посилаючись на те, що сторонами не узгоджені всі істотні умови договору, оскільки сторонами до договору не були включені Міжнародні правила щодо тлумачення термінів «Інкотермс».
Рішенням місцевого господарського суду у задоволенні позову відмовлено, у зв'язку з тим, що позовні вимоги є необґрунтованими та відсутні правові підстави для визнання недійсним спірного договору.
Судова колегія погоджується з такими висновками господарського суду з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно вимог ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Зазначені норми кореспондуються з приписами ст.180 Господарського кодексу України.
Згідно з ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.
Статтею 181 Господарського кодексу України визначено, що господарський договір за загальними правилами викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.
Відповідно до ч. 2 ст. 265 Господарського кодексу України договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.
Дослідивши зміст договору, судом встановлено, що сторони погодили умови про предмет спірного договору у п. 1.1 договору та у протоколах узгодження цін №2,3,4; кількість, асортимент, вимоги до якості товару, ціну та строк поставки сторони погодили у протоколах узгодження цін №2,3,4, у п. 6.7 договору сторони погодили строк його дії.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що сторонами належним чином погоджено умови про предмет, найменування, асортимент, кількість, якість продукції, ціну, строк поставки, які визначені сторонами у договорі та протоколах узгодження цін.
Згідно з частиною 1 статті 215 Цивільного Кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Статтею 203 Цивільного кодексу України зазначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
За приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Безпідставними та недоведеними є посилання скаржника на той факт, що не узгоджені всі істотні умови договору, оскільки сторонами за вимогами ч. 4 ст. 265 Господарського кодексу України до договору не були включені Міжнародні правила щодо тлумачення термінів «Інкотермс».
Колегія суддів, зазначає що не можна визнати договір поставки неукладеним або недійсним, якщо сторонами не дотримано приписів частини четвертої статті 265 Господарського кодексу України, з огляду на наступне.
Відповідно до частини 4 статті 265 Господарського кодексу України умови договорів поставки повинні викладатися сторонами відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів "Інкотермс".
Згідно з п. 1 "Інкотермс" Офіційних правил тлумачення торговельних термінів "Міжнародної торгової палати" у редакції 2000 року метою Інкотермс є забезпечення єдиного набору міжнародних правил для тлумачення найбільш уживаних торговельних термінів у зовнішній торгівлі.
Інкотермс від початку завжди призначалися для застосування при продажі товарів, що поставляються через національні кордони, тобто, вони є міжнародними торговельними термінами. Однак на практиці Інкотермс також може включатися у договори купівлі-продажу товарів виключно в межах внутрішніх ринків.
Таким чином, застосування цих правил має велике практичне значення саме при зовнішній торгівлі, з метою уніфікувати торгові норми законодавства різних країн. В той же час допускається їх застосування у внутрішніх поставках, проте це лише є правом, а не обов'язком сторін при укладанні договору.
У частині четвертій статті 265 Господарського кодексу України йдеться про форму закріплення істотних умов поставки.
Отже, якщо сторони договору вказали в ньому всі істотні умови поставки, але виклали їх не за правилами Інкотермс (у випадку якщо ні одна зі сторін не вимагала застосування правил Інкотермс), то в даному випадку не можна вважати договір поставки неукладеним або недійсним.
Як визначено вище, відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. У статті 203 ЦК України зазначається, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Тобто, в даній статті мова йде про відповідність закону саме змісту правочину, а не форми, тому визнати договір поставки недійсним, на тій підставі, що він не містить вказівки на правила Інкотермс, не можливо.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції.
Враховуючи, вищевикладене апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з'ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Луганської області від 04.03.2014р. у справі №905/606/14 (провадження №2пд/913/358/14) підлягає залишенню без змін.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.
Керуючись статями 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Продукт України», м.Донецьк на рішення господарського суду Луганської області від 04.03.2014р. у справі №905/606/14 (провадження №2пд/913/358/14)залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Луганської області від 04.03.2014р. у справі №905/606/14 (провадження №2пд/913/358/14)- залишити без змін.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий Н.В. Ломовцева
Судді: Н.М.Принцевська
О.А. Скакун
Надруковано 5 прим.:
1прим.-Позивачу;
1прим.-Відповідачу;
1прим.-У справу;
1прим.-ДАГС;
1прим.-ГСЛО
