Апеляційний суд Кіровоградської області
№ провадження 22-ц/781/226/13 Головуючий у суді І інстанції - Варакіна Н.Б.
Спори, що виникають із житлових правовідносин про виселення
Доповідач- Сукач Т. О.
УХВАЛА
Іменем України
17.02.2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:
головуючого - Сукач Т.О.
суддів Бубличенко В.П.
Мурашка С.І.
при секретарі Савченко Н.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про виселення, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_4 за довіреністю, ОСОБА_6, на рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 20 листопада 2012 року і
в с т а н о в и л а :
Рішенням Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 20 листопада 2012 року залишено без задоволення позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про виселення.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_4 за довіреністю, ОСОБА_6, ставить питання про скасування рішення суду як такого, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, суперечить встановленим судом обставинам, просить ухвалити нове рішення про виселення відповідача із будинку по вул. Калініна,106 у смт. Компаніівка.
Заслухавши доповідача, пояснення представника ОСОБА_4 за довіреністю, ОСОБА_6, яка підтримувала доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу ОСОБА_5 та його представника, адвоката ОСОБА_7, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду та доводи апеляційної скарги у встановлених ст. 303 ЦПК України межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову суд виходив з того, що позивачем не надано доказів на підтвердження своїх вимог.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, оскільки суд дійшов його з дотриманням вимог матеріального і процесуального права.
Судом встановлено та сторонами не заперечувалося, що з 23 травня 1989 року по 17 березня 2010 року відповідач перебував у шлюбі з ОСОБА_6 З 2004 року подружжя разом з дітьми проживали в будинку, що по АДРЕСА_1, який належав ОСОБА_5 і ОСОБА_6 на праві спільної власності.
19 травня 2006 року батьки подарували своєму синові ОСОБА_4.(позивачу у справі) вказаний будинок.
Після розірвання у 2010 році шлюбу з відповідачем, ОСОБА_6 разом з позивачем виїхали із спірного будинку, а відповідач залишився проживати в ньому.
Сторонами також не заперечується, що відповідач проживав у будинку як член сім'ї його власника.
Із матеріалів справи вбачається, що з 2010 року між сторонами існує спір щодо права відповідача на будинок.
Відповідно до ст. 156 ЖК України, члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
До членів сім'ї власника будинку належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу, а саме дружина наймача, їх діти і батьки. Аналогічні положення містяться і у ч. 1 ст. 405 ЦК України.
Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім»ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені ст.162 ЖК України.
Підстави та порядок позбавлення членів сім'ї власника права користування жилим приміщенням визначені ст.157 ЖК України, якою встановлено, що членів сім'ї власника жилого будинку може бути виселено у випадках, передбачених частиною першою статті 116 цього Кодексу. Виселення провадиться у судовому порядку без надання іншого жилого приміщення.
За змістом ст.116 ЖК України, виселення члена сім'ї наймача (власника) будинку та інших осіб, які проживають разом з ним, можливо в тому випадку, коли вони систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематично порушують правила співжиття та роблять неможливим для інших проживання з ними в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними.
На зазначену норму, як на підставу виселення посилався позивач.
Обов'язок надати докази на підтвердження своїх вимог і заперечень законом (ч1 ст.60 ЦПК України) покладено на сторони.
На порушення зазначених вимог закону, позивачем не надано належних та допустимих доказів (ст.ст.58,59ЦПКУкраїни) на підтвердження доводів про те, що відповідач систематично вчиняє дії, які відповідно до ст.116 ЖК України, є підставою для його виселення з будинку без надання іншого жилого приміщення та доказів того, що до відповідача вживалися заходи громадського впливу у зв'язку з його неправомірною поведінкою.
У разі припинення договору найму жилого приміщення в будинку (квартирі ), що належить громадянинові на праві приватної власності, наймач і особи, які проживають разом з ним, зобов'язані звільнити жиле приміщення, а у разі відмовлення - підлягають виселенню в судовому порядку без надання іншого жилого приміщення(ст.169 ЖК України)..
Позивачем не надано доказів укладення з відповідачем договору найму жилого приміщення в спірному будинку у встановленому ст.158 ЖК України порядку, тому суд обгрутовано відмовив позивачу у задоволенні вимог про виселення відповідача з цих підстав.
Суд ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, відповідно до наданих сторонами доказів, що відповідно до ст.308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги, яка не ґрунтується на законі та доказах, висновків суду не спростовує, і залишення рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст.209,307,308,313-315 ЦПК України колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 за довіреністю, ОСОБА_6, відхилити.
Рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 20 листопада 2012 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів
Головуючий
Судді
