Справа №1-кп/760/371/14
УХВАЛА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 травня 2014 року Солом'янський районний суд м. Києва
у складі: головуючого -судді Зелінської М.Б.
при секретарі Кудрявцевій Д.В.
за участю прокурора Корінь Б.І.
за участю захисника ОСОБА_1
за участю обвинуваченого ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м. Києва кримінальне провадження за фактом вчинення
ОСОБА_2
ІНФОРМАЦІЯ_1, (ідент.номер НОМЕР_1), уродженця м. Київ, українця, громадянина України, студента 5 курсу КНАУ, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,
кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_2 16.12.2013 року приблизно о 08:05 годині керуючи засобом підвищеної небезпеки, а саме технічно справним автомобілем «Тоуоtа Согоllа» д.н.з. НОМЕР_4, рухався заднім ходом по асфальтованій ділянці вулиці Гарматної в м. Києві, навпроти будинку № 43.
Під час руху водій ОСОБА_2 грубо порушуючи та ігноруючи вимоги п.п. 1.5; 2.3 б), д), 10.1, 10.9 Правил дорожнього руху України, проявив неуважність до дорожньої обстановки, не впевнився у відсутності пішоходів та не звернувся за допомогою до сторонніх осіб, щоб мати змогу безпечно керувати транспортним засобом та контролювати його рух у конкретних дорожніх умовах, не врахував дорожні умови і здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_3,яка рухалася з ліва на право відносно напрямку руху автомобіля. В результаті наїзду пішохід ОСОБА_3 отримала тілесне ушкодження.
Згідно висновку судово-медичної експертизи № 136/Е від 22.01.2014 року у ОСОБА_3 виявлено тілесні ушкодження у вигляді закритої травми правого гомілково-ступневого суглобу: уламковий перелом нижньої третини кінця діафіза малогомілкової кістки зі зміщенням уламків, перелом медіальної (внутрішньої) лодижки зі зміщенням уламків, підвивих ступні, що відноситься до тілесного ушкодження СЕРЕДНЬОГО ступеню тяжкості що спричинило тривалий розлад здоров'я на строк понад 21 добу, відповідно п. п. 4.6. та 2.2.1./в «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень».».
Характер та морфологія виявленого ушкодження свідчить про те, що воно утворилось від травматичної дії тупого предмета, що могло бути при транспортній травмі (травма при зіткненні автомобіля, який рухався, з пішоходом), за давністю може відповідати вказаному терміну, тобто 16.12.2013 року.
Згідно висновку авто технічної експертизи № 56/ат від 07.02.2014 року встановлено:
1.В ситуації, що склалася на дорозі безпосередньо перед дорожньо-транспортною пригодою, водій автомобіля «Тоуота Согоllа» д.н.з. НОМЕР_4, ОСОБА_2 повинен був керуватися вимогами пунктів: 10.1; 10.9 ПДР України.
В даній дорожній ситуації, водій «Тоуота Согоllа» д.н.з. НОМЕР_4 ОСОБА_2, шляхом виконання вимог пунктів: 10.1; 10.9 Правил дорожнього руху України, мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода.
В даній дорожній ситуації, в діях водія автомобіля «Тоуота Согоllа» д.н.з. НОМЕР_4 ОСОБА_2, експертом, з технічної точки зору вбачаються невідповідності вимогам пунктів: 10.1; 10.9 ПДР України, які знаходяться в прямому причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди.
Під час руху водій ОСОБА_2 допустив порушення вимог наступних пунктів Правил дорожнього руху України:
п. 1.5 ПДР, який трактує: «своїми діями він як учасник дорожнього руху створив небезпеку для руху, загрозу життю і здоров'ю громадян, спричинив матеріальні збитки»;
п. 2.3 /б/ ПДР, який трактує: «для забезпечення безпеки дорожнього руху не був уважним, не слідкував за дорожньою обстановкою, відповідноне відреагував на її зміни»;
п. 2.3 /д/ ПДР, який трактує: «не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху»;
п. 10.1 ПДР, який трактує: «перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху»;
п. 10.9 ПДР, який трактує: «під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. Для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб»;
Порушення водієм ОСОБА_2 пунктів 1.5; 2.3 б), д), 10.1, 10.9, Правил дорожнього руху України знаходиться в прямому причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками.
Таким чином, ОСОБА_2, своїми умисними діями, що виразились у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження, скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286 КК України.
У судовому засіданні захисник ОСОБА_1 заявила клопотання про звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням з потерпілою ОСОБА_3 та зазначила, що ОСОБА_2 повністю відшкодував завдані ним збитки.
Обвинувачений підтримав заявлене клопотання та просив його задовольнити.
В судовому засіданні прокурор не заперечував проти задоволення клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_2 у зв'язку із примиренням винного з потерпілим та закриття кримінального провадження за № 12013110090014235 від 17.12.2013 року відносно останнього.
Вислухавши думку учасників кримінального провадження, вивчивши клопотання,документи що характеризують особу обвинуваченого ,клопотання потерпілої ОСОБА_3 про звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності у зв'язку з їх примиренням, суд приходить до висновку, що клопотання підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно ст. 46 КК України особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості або необережний злочин середньої тяжкості, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона примирилася з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.
Відповідно до пунктів 3, 4 Постанови Пленуму Верховного Суду "Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності" від 23 грудня 2005 року № 12 звільнення винної особи від кримінальної відповідальності та закриття справи у зв'язку з примиренням із потерпілим можливе тільки в разі відшкодування завданих збитків або усунення заподіяної шкоди.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження закривається судом у зв'язку із звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, якє згідно ст. 12 КК України, є злочином невеликої тяжкості.
Враховуючи, що ОСОБА_2 вперше вчинив кримінальне правопорушення за ознаками злочину невеликої тяжкості, примирився з потерпілою та повністю їй відшкодував матеріальну та моральну шкоду, щиро розкаявся та активно сприяв слідству, надав згоду на звільнення його від кримінальної відповідальності, крім того потерпіла ОСОБА_3 не заперечує проти звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності, суд прийшов до висновку, що клопотання підлягає задоволенню.
Долю речових доказів визначити у відповідності до ст. 100 КПК України.
На підставі ст. 46 КК України, керуючись ст.ст. 284, 285, КПК України , суд,
У Х В А Л И В:
Клопотання Захисника ОСОБА_1 про звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК України - задовольнити.
Звільнити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, від кримінальної відповідальності передбаченої ч. 1 ст. 286 КК України, на підставі ст. 46 КК України у зв'язку із примиренням винного з потерпілим.
Кримінальне провадження № 12013110090014235 від 17.12.2013 року за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України - закрити.
Речовий доказ: автомобіль марки «Тоуота Согоllа» д.н.з. НОМЕР_4 , який передано на зберігання ОСОБА_2 - залишити у розпорядженні власника.
Ухвала суду може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва протягом семи днів з дня її оголошення.
Суддя:
