У х в а л а
іменем україни
04 червня 2014 рокум. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
Ступак О.В., Дьоміної О.О., Штелик С.П.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення боргу за договором позики; за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про визнання недійсним договору позики, стягнення витрат на погашення кредиту та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Березнівського районного суду Рівненської області від 22 січня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 05 березня 2014 року,
в с т а н о в и л а:
У березні 2013 року ОСОБА_4 звернулася до суду з указаним позовом, у якому зазначила, що в червні 2011 року вона передала ОСОБА_5 у позику 9 515 грн, строком до 06 червня 2012, що підтверджується письмовою розпискою, проте остання взятих за борговою розпискою зобов'язань не виконала, отриманих у позику грошових коштів не повернула, тому позивач просила стягнути зазначені кошти з відповідача.
Не погоджуючись із позовом ОСОБА_4, у червні 2013 року ОСОБА_5 звернулася до суду з зустрічним позовом, у якому просила визнати недійсним вищевказаний договір позики, оскільки ніяких грошових коштів у ОСОБА_4 вона в позику не брала, а розписку написала під її психологічним тиском, у зв'язку із виявленою нестачею товарів в магазині, який належить сину останньої і у якого вона неофіційно працювала продавцем. Крім того ОСОБА_5 просила суд стягнути з ОСОБА_4 на свою користь витрати на погашення кредиту в сумі 12 927 грн 76 коп., який нею було отримано на придбання побутової техніки і яку ОСОБА_4 забрала собі, а також 2 тис. грн на відшкодування моральної шкоди і судові витрати у справі у розмірі 2 229 грн 40 коп.
У липні 2013 року ОСОБА_4 подала заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просила стягнути з ОСОБА_5 суму боргу за договором позики у розмірі 9 500 грн, три проценти річних від простроченої суми боргу у розмірі 309 грн 99 коп., індекс інфляції за період невиконання грошових зобов'язань з червня 2012 року до липня 2013 року у сумі 389 грн 50 коп., а всього - 10 199 грн 49 коп.
В судовому засіданні суду першої інстанції представник позивача ОСОБА_6 просив стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 10 005 грн 02 коп.
Рішенням Березнівського районного суду від 22 січня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 05 березня 2014 року, в задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_5 задоволено частково. Визнано недійсним договір позики за розпискою на суму 9 515 грн 57 коп. Вирішено питання про судові витрати. У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_5 відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати судові рішення першої й апеляційної інстанцій, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог ст. ст. 10, 60, 212 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
Зокрема, правильним є висновок суду першої інстанції, якого підтримав і апеляційний суд, про визнання недійсним договору позики за розпискою на суму 9 515 грн 57 коп., з тих підстав, що фактично ОСОБА_5 ніяких грошових коштів у червні 2011 року у ОСОБА_4 не брала, а письмову розписку на вказану суму написала під психологічним тиском з боку останньої, у зв'язку з виявленням нестачі товарів на зазначену грошову суму у магазині «Хуторянка», в якому ОСОБА_5 працювала продавцем і який належить сину ОСОБА_4 - ОСОБА_7, що знайшло своє підтвердження під час розгляду справи.
Наведені в касаційній скарзі доводи висновків судів не спростовують, зводяться до переоцінки доказів, отже, рішення ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права.
Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Березнівського районного суду Рівненської області від 22 січня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 05 березня 2014 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: О.В. Ступак
О.О. Дьоміна
С.П. Штелик
