ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 910/22825/13 14.01.14
За позовом Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд"
до Київського національного університету культури і мистецтв
про стягнення 23 245,99 грн.
Суддя Пукшин Л.Г.
Представники сторін:
від позивача: Калінчук В.В. - представник за довіреністю № 056/24-93 від 14.01.14;
від відповідача: не з'явився.
В судовому засіданні 14.01.14, в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Київського національного університету культури та мистецтв про стягнення 23 245,99 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що згідно умов укладеного між сторонами договору оренди житлового приміщення № 4568 від 01.04.2008 орендарем повинні сплачуватись орендні платежі по день фактичної передачі приміщення за актом прийому-передачі. Враховуючи, що відповідачем по закінченню строку дії договору оренди приміщення за актом не передано та безпідставно використовується, позивач просить стягнути з відповідача неустойку у розмірі подвійної плати за користування річчю після закінчення строку дії договору за період з 01.05.13 по 20.09.13 в сумі 14 830,66 грн., заборгованість за фактичне користування приміщенням в сумі 7 415,33 грн, заборгованість за постачання комунальних послуг в сумі 1 000,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.11.2013 за вказаним позовом порушено провадження у справі № 910/22825/13 та призначено розгляд справи на 14.01.2014.
У судове засідання 31.07.2013 представник позивача з'явився, надав документи на виконання вимог ухвали суду, позовні вимоги підтримав.
Відповідач у судове засідання не з'явився про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.11.2013р. було надіслано на адресу відповідача, зазначену в позовній заяві - 01133, м. Київ, вул. Щорса, 36, отже відповідач не реалізував своє процесуальне право на участь в судовому засіданні господарського суду.
При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.
За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.
Рішенням Київської міської ради від 01.03.2001 року № 217/1194 "Про створення комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд", шляхом реорганізації Дирекції по утриманню та експлуатації житлових будинків маневреного фонду КП "Київжитлоспецексплуатація" було створено комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд".
Відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 12.11.2001 року № 24198 "Про будинки комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" будинок № 10 по вул. Борщагівській закріплено комунальним підприємством "Спецжитлофонд" на праві повного господарського відання, як будинок маневреного фонду.
01 квітня 2008 року між Комунальним підприємством з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" (далі - позивач, орендодавець) та Київським національним університетом культури і мистецтв ( далі - орендар, відповідач) було укладено Договір оренди житлового приміщення № 4568 (далі - Договір).
Термін дії Договору з 01.04.2008 року до 30.09.2008 року (п. 5.1. Договору).
Строк дії договору продовжувався додатковими угодами № 1 від 01.10.2008 до 31.03.09, № 2 від 10.04.2009 до 30.09.09, № 3 від 23.09.09 до 31.03.10, № 4 від 11.06.10 до 31.12.10, № 5 від 03.12.10 до 30.06.11, № 6 від 22.07.11 до 31.12.11, № 8 від 22.12.11 до 30.06.12, № 9 від 25.06.12 до 31.12.12.
Відповідно до п. 1.1. Договору орендодавець передає, а орендар, на визначений у п.п. 5.1. строк, приймає в орендне користування квартиру № 71 в буд. 10 на вул. Борщагівській з характеристикою, викладеною у п. 1.2, оплатою, визначеною у розділі 2.
Згідно з п. 1.2. Договору квартира має наступні характеристики: житлова площа - 25,8 кв.м., загальна площа - 45,4 кв.м.
Пунктом 2.1. Договору встановлено, що за користування орендованим приміщенням орендар сплачує орендодавцю орендні платежі згідно умов цього Договору.
Відповідно до п. 2.3 Договору орендні платежі сплачуються орендарем орендодавцю щомісячно до 10 числа поточного місяця на рахунок орендодавця.
Відповідно до п. 2.6 Договору орендні платежі сплачуються орендарем по день фактичної передачі орендодавцю жилого приміщення за Актом прийому-передачі.
Пунктом 2.2 договору встановлено розмір орендної плати за весь об'єкт оренди на рівні 1603,00 грн. на місяць з ПДВ.
Згідно п.3.2.5 Договору після закінчення строку дії договору або в разі його розірвання в порядку, визначеному в п.5.5 договору, орендар зобов'язується звільнити приміщення та повернути його орендодавцеві за актом приймання-передачі. Обов'язок складання акту приймання-передачі приміщення при поверненні орендодавцю покладається на орендаря. Акт приймання-передачі приміщення підписується представниками сторін та скріплюється їх печатками.
01.04.2008 року на виконання умов Договору позивач передав, а відповідач прийняв в тимчасове платне користування квартиру № 71 в буд. 10 на вул. Борщагівській для тимчасового проживання родини гр. Бабенко Наталії Олександрівни, що підтверджується актом прийому-передачі жилого приміщення (копія міститься в матеріалах справи).
Рішенням господарського суду м. Києві від 31.07.13 по справі № 910/13367/13 між тими ж сторонами встановлено, що договір оренди припинив свою дію та у відповідача з 01.01.13 виникло зобов'язання щодо повернення позивачу об'єкту оренди.
Частиною 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Отже, наведений факт має преюдиційне значення та не підлягає повторному доведенню.
В матеріалах справи наявний Акт прийому-передачі житлового приміщення, з якого вбачається що відповідач звільнив об'єкт оренди та передав його позивачу 20.09.13.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до ст. 283 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).
Згідно з ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Згідно із ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
З матеріалів справи вбачається, що заборгованість відповідача за фактичне користування житловим приміщенням за період з 01.05.13 по 20.09.13 складає 7415,33 грн. Доказів сплати вказаної суми заборгованості відповідачем не надано.
Відповідно до п.6.4 договору у разі невиконання орендарем обов'язку, визначеного п.п. 3.2.5 договору орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування приміщенням за кожний місяць прострочення звільнення приміщення та вжити заходів, визначених п.п. 4.1.4 договору.
Згідно з п.6.5 договору неустойка, передбачена п.п 6.3, 6.4 Договору нараховується орендодавцем протягом усього строку прострочення виконання зобов'язання без будь-яких обмежень строків її нарахування.
Таким чином, з урахуванням норм ч.1 ст. 785 ЦК України, п. 6.4 договору оренди, з 01.01.13 у відповідача виникло зобов'язання щодо повернення позивачеві об'єкта оренди за договором оренди № 4568 від 01.04.08.
Статтею 291 ГК України визначено, що договір оренди припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.
Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Частиною 2 ст. 785 ЦК України передбачено, що якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Відповідач припустився прострочення повернення майна, а тому позивач, посилаючись на норми закону, просить суд стягнути з відповідача неустойку, яка за розрахунком позивача становить 14830,66 грн. за період з 01.05.13 по 20.09.13.
Крім того, 01.04.08 між сторонами було укладено договір № 4568к про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та електропостачання, відповідно до умов якого позивач зобов'язався надавати відповідачеві вчасно та відповідної якості послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та електропостачання, а відповідач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених договором.
Відповідно до п.10.1 договору останній діє до 30.09.08. Згідно з п.10.2 договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, він вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах.
В матеріалах справи відсутні докази направлення сторонами заяв про припинення дії договору № 4568к від 01.04.08, отже його дія була відповідно продовжена до 30.09.13.
Згідно з п.3.1.1 договору споживач (відповідач) зобов'язується своєчасно і в повному обсязі, не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, вносити плату за постачання комунальних послуг, визначених договором, на розрахунковий рахунок виконавця (позивача) згідно з рахунками-фактурами виконавця.
В порушення умов договору № 4568к від 01.04.08 відповідач допустив заборгованість з оплати за надані комунальні послуги в сумі 1000,00 грн., яка виникла за період з 01.12.12 по 20.09.13.
Доказів на спростування факту наявності заборгованості з комунальних платежів за договором № 4568к від 01.04.08 відповідач суду не надав.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за фактичне користування житловим приміщення в сумі 7415,33 грн., заборгованості за надані комунальні послуги в сумі 1000,00 грн., неустойки за несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язання повернути об'єкт оренди в розмірі 14830,66 грн. є обґрунтованими, нараховані відповідно до законодавства, тому підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва, -
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Київського національного університету культури та мистецтв (01133 м. Київ, вул. Щорса, будинок 36, ідентифікаційний код 02214159) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем в процесі виконання рішення, на користь Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" (04071, м. Київ, вул. Оболонська, будинок 34, ідентифікаційний код 31454734) заборгованість за фактичне користування житловим приміщенням в сумі 7 415 (сім тисяч чотириста п'ятнадцять) грн. 33 коп., заборгованість за надані комунальні послуги в сумі 1 000 (одну тисячу) грн. 00 коп., неустойку в сумі 14 830 (чотирнадцять тисяч вісімсот тридцять) грн. 66 коп., 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 14.01.2014 р.
Суддя Пукшин Л.Г.
