Справа № 825/3253/13-а
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 вересня 2013 року м. Чернігів
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючої судді Тихоненко О.М.,
за участі секретаря Прокіної А. С.,
представника позивача Васильєва О.М.,
представника відповідача Полегешко Л.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Приватного підприємства «Тепло-Монтаж» до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -
В С Т А Н О В И В:
28.08.2013 Приватне підприємство «Тепло-Монтаж» (далі - позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області (далі - ДПІ у м. Чернігові ГУМ у Чернігівській області) та просить скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Чернігові ГУМ у Чернігівській області від 16.08.2013 № 0004172200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 108 161,00 грн. (72 107,00 грн. за основним платежем та 36 054,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).
Свої вимоги позивач мотивує тим, що на протязі квітня-травня 2013 року останній мав господарські взаємовідносини з контрагентами, а саме: Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Стройбуд» (далі - ТОВ «БК «Стройбуд», Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрспецстроймонтажпроектсервіс» (далі - ТОВ «Укрспецстроймонтажпроектсервіс») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Теренс Груп» (далі - ТОВ «Теренс Груп») з приводу надання послуг. Так, між позивачем та вищезазначеними контрагентами укладено ряд договорів з приводу надання послуг (виконання робіт). Сума податку на додану вартість сплачена в ціні товару (робіт, послуг) віднесена позивачем до складу податкового кредиту. Реальність здійснення господарських операцій позивачем підтверджується первинними документами, що надавались на перевірку, а саме: договори, акти надання послуг, акти приймання виконаних будівельних робіт, податкові накладні, оборотно-сальдова відомість, рахунки на оплату, банківські виписки та платіжні доручення. Втім, перевіряючі не надали належної оцінки даним документам. Придбаний позивачем товар (роботи, послуги) був використаний в господарській діяльності підприємства, у зв'язку з чим підприємство отримало прибуток, який був задекларований за період, що перевірявся, а також були відображені зобов'язання по ПДВ в деклараціях з ПДВ за цей же період. Отже, позивачем правомірно віднесено суму ПДВ сплачену в ціні товару (робіт, послуг) до податкового кредиту. Всі операції по договору належним чином відображені в податковому та бухгалтерському обліку підприємства. Таким чином, позивач вважає висновки, викладені в акті перевірки від 06.08.2013 № 233/22/36655008, такими, що не відповідають дійсності, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Представник відповідача заперечувала проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що ДПІ у м. Чернігові ГУМ у Чернігівській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань достовірності, повноти нарахування податку на додану вартість по податковій декларації з податку на додану вартість за квітень, травень 2013 року у складі податкового кредиту операцій з ТОВ «БК «Стройбуд», за квітень 2013 року у складі податкового кредиту операцій з ТОВ «Укрспецстроймонтажпроектсервіс», за травень 2013 року у складі податкового кредиту операцій з ТОВ «Теренс Груп», за результатами якої складено акт від 06.08.2013 № 233/22/36655008. Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог законодавства, а саме: п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на загальну суму ПДВ 72 107,00 грн., у тому числі за квітень 2013 року на суму ПДВ 38 740,00 грн., за травень 2013 року на суму ПДВ 33 367,00 грн. У зв'язку із наявністю зафіксованих порушень податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 16.08.2013 № 0004172200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 108 161,00 грн. (72 107,00 грн. за основним платежем та 36 054,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями). Також податковий орган посилається на 1. Акт ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС від 21.06.2013 № 186/22-20/37932081 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Теренс Груп» за період з 17.11.2011 по 31.05.2013, яким встановлено неможливість фактичного здійснення ТОВ «Теренс Груп» господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу; відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів; відсутність об'єктів, які підпадають під визначення п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України. Враховуючи вищенаведене, операції купівлі-продажу ТОВ «Теренс Груп» не спричиняють реального настання правових наслідків. Документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин ТОВ «Теренс Груп» з суб'єктами господарської діяльності-постачальниками та з суб'єктами господарської діяльності-покупцями, за період з 17.11.2011 по 31.05.2013, їх вид, обсяг, якість та розрахунки, в порушення пп.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.198.1, п.198.2 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, ч.5 ст.203, ч.1,2 ст.215 Цивільного кодексу України. 2. Акт ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС від 21.06.2013 № 188/22-20/38319977 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Укрспецстроймонтажпроектсервіс» за період з 03.06.2011 по 31.05.2013, яким документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин ТОВ «Укрспецстроймонтажпроектсервіс» з суб'єктами господарської діяльності-постачальниками та з суб'єктами господарської діяльності-покупцями, за період з 03.06.2011 по 31.05.2013, їх вид, обсяг, якість та розрахунки, в порушення пп.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.198.1, п.198.2 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, ч.5 ст.203, ч.1,2 ст.215 Цивільного кодексу України. 3. Акт ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС від 20.06.2013 № 133/22-40/38319715 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «БК «Стройбуд» за період з 01.08.2012 по 31.05.2013, яким встановлено неможливість фактичного здійснення ТОВ «БК «Стройбуд» господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу; відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів; відсутність об'єктів, які підпадають під визначення п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України. Враховуючи вищенаведене, операції купівлі-продажу ТОВ «БК «Стройбуд» не спричиняють реального настання правових наслідків. Таким чином, встановлено відсутність об'єктів, які підпадають під визначення п.185.1 ст.185, п.187.1, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим задекларовані податкові зобов'язання та податковий кредит за перевіряємий період підлягають зменшенню до « 0». В судовому засіданні представник відповідача підтримала вищезазначену позицію та вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі та у відповідності до норм податкового законодавства, а вимоги позивача є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.
Позивач (код ЄДРПОУ 36655008) зареєстрований в якості юридичної особи виконавчим комітетом Чернігівської міської ради 27.08.2009, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серії А00 № 582298 та з 31.08.2009 взятий на податковий облік до ДПІ у м. Чернігові, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків від 31.08.2009 № 840/10/29-017 (том № 1 а.с.6, 10). З 11.04.2011 позивач є платником ПДВ, що підтверджується свідоцтвом № 100332624 НБ № 281601 про реєстрацію платника податку на додану вартість (том № 1 а.с.9).
Згідно довідки АА № 757102 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України видами діяльності позивача за КВЕД-2010 є: 41.20 будівництво житлових і нежитлових будівель; 43.21 електромонтажні роботи; 43.22 монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування; 43.99 інші спеціалізовані будівельні роботи, н.в.і.у.; 46.73 оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; 71.12.діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах (том № 1 а.с.7).
Відповідно до ліцензії серії АЕ № 182748 Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві позивачу надано право займатися господарською діяльністю у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури (том № 1 а.с.8).
ДПІ у м. Чернігові ГУМ у Чернігівській області на підставі направлення від 24.07.2013 № 210, згідно із пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст.82 Податкового кодексу України та відповідно до наказу від 24.07.2013 № 203 проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань достовірності, повноти нарахування податку на додану вартість по податковій декларації з податку на додану вартість за квітень, травень 2013 року у складі податкового кредиту операцій з ТОВ «БК «Стройбуд», за квітень 2013 року у складі податкового кредиту операцій з ТОВ «Укрспецстроймонтажпроектсервіс», за травень 2013 року у складі податкового кредиту операцій з ТОВ «Теренс Груп», за результатами якої складено акт від 06.08.2013 № 233/22/36655008 (далі - акт перевірки) (том № 1 а.с.130-149).
В акті перевірки встановлено порушення позивачем вимог чинного законодавства, а саме:
п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на загальну суму ПДВ 72 107,00 грн., у тому числі за квітень 2013 року на суму ПДВ 38 740,00 грн., за травень 2013 року на суму ПДВ 33 367,00 грн.
За результатами акта перевірки ДПІ у м. Чернігові ГУМ у Чернігівській області винесено податкове повідомлення-рішення від 16.08.2013 № 0004172200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 108 161,00 грн. (72 107,00 грн. за основним платежем та 36 054,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) (том № 1 а.с.150).
Згідно зі ст. 3 Господарського кодексу України господарська діяльність - діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Частиною 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Згідно із ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Відповідно до ч. 1 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Отже, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Судом встановлено, що позивачем укладено ряд договорів Генерального підряду, а саме:
27.08.2012 договір підряду № 27/08 між позивачем (Підрядник) та ТОВ «Сантехнік-ЕМВ» (Замовник) предметом якого є виконання Підрядником монтажу систем теплохолодопостачання фанкойлів та дренажу на будівництві «Торгово-офісного комплексу з об'єктами громадського призначення і паркінгом. Торгово-розважальна частина комплексу», розташованого за адресою: Спортивна площа,1 в Печерському районі м. Києва, відповідно до проектної документації, договірної ціни та графіка виконання робіт, погоджених та затверджених у встановленому порядку сторонами Договору (том № 1 а.с.220-226);
05.09.2012 договір підряду № 05/09-ТС між позивачем (Підрядник) та ТОВ «Сантехнік-ЕМВ» (Замовник), відповідно до якого Підрядник приймає на себе зобов'язання виконати, а Замовник зобов'язується прийняти і оплатити внутрішні сантехнічні роботи на об'єкті «Готельно-офісний комплекс з житловими апартаментами на бульварі Тараса Шевченка, 28-30 у Шевченківському районі м. Києва» (том № 1 а.с.241-243);
14.11.2012 договір підряду № 14/11 ТХ на ремонтні роботи по заміні трубопроводів системи холодопостачання між позивачем (Підрядник) та ТОВ «Мілком-Україна» (Замовник) та додаткову угоду до нього, відповідно до якого на умовах цього Договору Підрядник зобов'язується на свій ризик та своїми силами виконати ремонтні роботи по заміні трубопроводів системи холодопостачання (том № 1 а.с.193-200);
28.02.2013 договір поставки № 28-1/02-2013-02 між позивачем (Постачальник) та ТОВ «Тан» (Покупець) та додаткову угоду до нього, відповідно до якого Покупець доручає, а Постачальник приймає на себе зобов'язання згідно умов даного Договору (том № 1 а.с.177-180);
25.04.2013 договір підряду № 25/4/13-ОВ між позивачем (Підрядник) та ТОВ «Енергоспецкомплект» (Замовник), відповідно до якого Підрядник зобов'язується на свій ризик, своїми або залученими силами виконати роботи по реконструкції санітарно-технічних систем ЗС цивільного захисту за адресою в м. Маріуполь, вул. Новосибірська, 25 Маріупольських МЕМ відповідно до проекту і договірної ціни та передати виконані роботи Замовнику у встановленому порядку, а Замовник - надати будівельний майданчик, передати затверджену проектну документацію, прийняти та оплатити виконані роботи на умовах і в терміни, передбачені в цьому Договорі (том № 2 а.с.1-3).
На виконання умов вищезазначених договорів, позивачем укладено ряд договорів Субпідряду, а саме:
10.01.2013 між позивачем (Замовник) та ТОВ «БК «Стройбуд» (Підрядник) укладено договір підряду № 10/1/13-ТХ, відповідно до якого Підрядник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених в цьому Договорі на свій ризик виконати ремонтні роботи по заміні трубопроводів холодопостачання виробничих потужностей ТОВ «Мілком-Україна» розташованих за адресою: Чернігівська область, Ніжинський район, смт. Лосинівка, вул. Воровського, 9, відповідно до проектної документації та договірної ціни, погоджених та затверджених у встановленому порядку сторонами Договору (том № 1 а.с.57-59);
20.02.2013 між позивачем (Генпроектувальник) та ТОВ «Укрспецстроймонтажпроектсервіс» (Проектувальник) укладено договір № 20/02/Ч-ПР на виконання проектних робіт з додатками до нього, відповідно до якого Генпроектувальнику необхідно отримати відповідні роботи за проектом; і оскільки, Проектувальник готовий виконати такі роботи; Проектувальник погоджується з представленими документами, відповідно до вимог Генпроектувальника, викладеними в цьому Договорі. Проектувальник забезпечує, виконує і завершує роботи, а також усуває в них недоліки у відповідності з положеннями цього Договору, дотримуючись усіх норм і правил, що діють на території України, застосованих до виконання робіт за цим Договором (том № 1 а.с.86-100);
20.02.2013 між позивачем (Генпроектувальник) та ТОВ «Укрспецстроймонтажпроектсервіс» (Проектувальник) укладено договір № 20/02/П-ПР на виконання проектних робіт з додатками до нього, відповідно до якого оскільки Генпроектувальнику необхідно отримати відповідні роботи за проектом; і оскільки, Проектувальник готовий виконати такі роботи; Проектувальник погоджується з представленими документами, відповідно до вимог Генпроектувальника, викладеними в цьому Договорі. Проектувальник забезпечує, виконує і завершує роботи, а також усуває в них недоліки у відповідності з положеннями цього Договору, дотримуючись усіх норм і правил, що діють на території України, застосованих до виконання робіт за цим Договором (том № 1 а.с.104-118);
15.03.2013 між позивачем (Замовник) та ТОВ «БК «Стройбуд» (Виконавець) укладено договір про надання послуг № 15/3/13-НП з додатками до нього, відповідно до якого Виконавець зобов'язується за завданням Замовника та із матеріалів Замовника протягом визначеного в Договорі строку надати наступні послуги: зборка ємкості 46% розчину лугу У=25м3 в кількості 1 шт. та ємкості 55% розчину азотної кислоти У=25м3 в кількості 2 шт. згідно наданих креслень та специфікацій, а Замовник зобов'язується оплатити надані послуги (том № 1 а.с.38-44);
07.05.2013 між позивачем (Замовник) та ТОВ «БК «Стройбуд» (Підрядник) укладено договір підряду № 7/5/13-ОВ, відповідно до якого Підрядник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених в цьому Договорі на свій ризик виконати ремонтні роботи по монтажу систем теплохолодопостачання фанкойлів та дренажу на будівництві «Торгово-офісного комплексу з об'єктами громадського призначення і паркінгом. Торгово-розважальна частина комплексу», розташованого за адресою: Спортивна площа,1 в Печерському районі м. Києва, відповідно до проектної документації та договірної ціни, погоджених та затверджених у встановленому порядку сторонами Договору (том № 1 а.с.67-69);
14.05.2013 між позивачем (Замовник) та ТОВ «БК «Стройбуд» (Підрядник) укладено договір підряду № 14/05/13-ТХ, відповідно до якого Підрядник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених в цьому Договорі на свій ризик виконати роботи по монтажу трубопроводів холодопостачання на будівництві «Готельно-офісного комплексу з житловими апартаментами», розташованого за адресою: бульвар Тараса Шевченка, 28-30 у Шевченківському районі м. Києва, відповідно до проектної документації та договірної ціни, погоджених та затверджених у встановленому порядку сторонами Договору (том № 1 а.с.80-82).
Реальність виконання вищезазначених господарських операцій з ТОВ «БК «Стройбуд», ТОВ «Укрспецстроймонтажпроектсервіс» та ТОВ «Теренс Груп» підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином оформленими первинними документами, а саме: податковими накладними, актами надання послуг, довідками про вартість виконаних будівельних робіт /та витрати/, актами приймання виконаних будівельних робіт, актами здачі-приймання виконаних робіт, видатковими накладними, рахунками на оплату, платіжними дорученнями, (том № 1 а.с.45-56, 60-66, 70-79, 83-85, 101-103, 119-129).
Також, необхідно зазначити, що 17.05.2013 між позивачем (Замовник) та СПД ОСОБА_4 (Перевізник) укладено договір № 17/06/13, відповідно до якого Перевізник виділяє технічно справні автомобілі для перевезення товарно-матеріальних цінностей по об'єктах Замовника, а Замовник перераховує грошові кошти на розрахунковий рахунок Перевізника (том № 2 а.с.20) (акт здачі прийняття робіт (надання послуг), товарно-транспортна накладна, накладна на внутрішнє переміщення, оборотно сальдові відомості по рахунку том № 2 а.с.21-25).
Господарські операції між позивачем та ТОВ «Тан», ТОВ «Мілком-Україна», ТОВ «Сантехнік-ЕМВ» та ТОВ «Енергоспецкомплект» підтверджуються наявними в матеріалах справи належним чином оформленими первинними документами (том № 1 а.с.181-192, 201-218, 227-240, 244-248, том № 2 а.с.4-19).
Суд вважає, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
З наданих позивачем доказів вбачається, що укладені з контрагентами правочини мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними.
Таким чином, суд приходить до висновку, що правовідносини за спірним правочином в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача, тобто позивачем дотримано принцип превалювання сутності над формою, який закріплений в ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми).
Відповідно до ст. 215 Цивільного Кодексу України від 16.01.2003 № 435 (далі - ЦК України) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин) - у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Пунктом 1 статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити, зокрема, моральним засадам суспільства, пунктом 5 статті 203 ЦК України передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно із ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину. Зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановлений законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (стаття 204 ЦК України).
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). До оспорюваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим право чином (фіктивний правочин). Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).
Згідно із ч. 1 ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.12.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини. спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно із ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.
Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.
Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року було звернено увагу на наступне: «вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обгрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину».
Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.
У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.
Відповідачем не доведено, а судом не встановлено, наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.
Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства.
Також в силу ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Як на підставу нікчемності правочину позивача з вищезазначеними контрагентами відповідач посилається на 1. Акт ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС від 21.06.2013 № 186/22-20/37932081 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Теренс Груп» за період з 17.11.2011 по 31.05.2013, яким встановлено неможливість фактичного здійснення ТОВ «Теренс Груп» господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу; відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів; відсутність об'єктів, які підпадають під визначення п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України. Враховуючи вищенаведене, операції купівлі-продажу ТОВ «Теренс Груп» не спричиняють реального настання правових наслідків. Документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин ТОВ «Теренс Груп» з суб'єктами господарської діяльності-постачальниками та з суб'єктами господарської діяльності-покупцями, за період з 17.11.2011 по 31.05.2013, їх вид, обсяг, якість та розрахунки, в порушення пп.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.198.1, п.198.2 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, ч.5 ст.203, ч.1,2 ст.215 Цивільного кодексу України. 2. Акт ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС від 21.06.2013 № 188/22-20/38319977 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Укрспецстроймонтажпроектсервіс» за період з 03.06.2011 по 31.05.2013, яким документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин ТОВ «Укрспецстроймонтажпроектсервіс» з суб'єктами господарської діяльності-постачальниками та з суб'єктами господарської діяльності-покупцями, за період з 03.06.2011 по 31.05.2013, їх вид, обсяг, якість та розрахунки, в порушення пп.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.198.1, п.198.2 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, ч.5 ст.203, ч.1,2 ст.215 Цивільного кодексу України. 3. Акт ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС від 20.06.2013 № 133/22-40/38319715 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «БК «Стройбуд» за період з 01.08.2012 по 31.05.2013, яким встановлено неможливість фактичного здійснення ТОВ «БК «Стройбуд» господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу; відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів; відсутність об'єктів, які підпадають під визначення п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України. Враховуючи вищенаведене, операції купівлі-продажу ТОВ «БК «Стройбуд» не спричиняють реального настання правових наслідків. Таким чином, встановлено відсутність об'єктів, які підпадають під визначення п.185.1 ст.185, п.187.1, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим задекларовані податкові зобов'язання та податковий кредит за перевіряємий період підлягають зменшенню до « 0» (том № 1 а.с.157-171).
Проте, такі посилання судом не приймаються до уваги зважаючи на наступне.
При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.
Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.
Крім того, суд вважає за доцільне зазначити, що чинним податковим законодавством не передбачено право відповідача при складанні акта перевірки одного платника податків приймати за основу акт перевірки іншого платника податків, як підставу для висновку про наявність порушень з боку першого.
Водночас податковий орган не подав жодних доказів на підтвердження того, що позивач діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, а також не зазначено інших обставин, які могли б свідчити про недобросовісність позивача. Також не доведено та не надано доказів, які б свідчили про безтоварний або фіктивний характер здійснених операцій.
Отже, такі посилання відповідача судом не приймаються до уваги, оскільки позивачем в повній мірі документально підтверджено реальність виконання правочину позивача з контрагентом.
Таким чином, надання податковому органу належним чином оформлених всіх первинних документів, передбачених законодавством, є підставою для формування податкового кредиту.
Крім зазначених в акті перевірки висновків ДПІ у м. Чернігові ГУМ у Чернігівській області жодним чином не обґрунтовує нікчемність вищеназваних правочинів.
Відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.
Відповідачем не надано доказів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо наявності запису про виключення з реєстру контрагента позивача на момент укладення чи виконання договору чи відсутності у нього статусу платника ПДВ.
Суд звертає увагу на те, що на момент здійснення правовідносин підприємства-контрагенти позивача - ТОВ «БК «Стройбуд», ТОВ «Укрспецстроймонтажпроектсервіс» та ТОВ «Теренс Груп» зареєстровані як юридичні особи, взяті на податковий облік, як платники податків, є платниками податку на додану вартість та відповідно до ліцензій (ТОВ «БК «Стройбуд», ТОВ «Укрспецстроймонтажпроектсервіс») мають право займатися господарською діяльністю, пов'язаною із створенням об'єктів архітектури, що підтверджується матеріалами справи (том № 1 а.с.11-37).
Отже, в судовому засіданні встановлено, що правочин позивача з вищезазначеним контрагентом укладено останнім з метою отримання послуг, тобто позивачем дотримано принцип превалювання сутності над формою, який закріплений в ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Згідно із п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно із п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.
Згідно із п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
У податковому обліку податкова накладна є тим документом, який складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця і визначається як розрахунковий документ, що підтверджує вчинення певної господарської операції, за якою виникають податкові зобов'язання, породжує у платника податку обов'язки та права щодо нарахування та сплати ПДВ та підтверджує право покупця на нарахування податкового кредиту.
Суми за вказаними правочинами включено позивачем до податкового кредиту в тих звітних періодах, в яких отримано податкові накладні.
Судом встановлено, що позивач має належним чином оформлені податкові накладні, які повністю відповідають вимогам Податкового кодексу України, та відображають зміст господарської операції, в результаті якої вони складені.
Також необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.
Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.
В судовому засіданні був повністю доведений представником позивача факт вчинення господарських операцій, за наслідками яких виникло право позивача на формування податкового кредиту та факт сплати позивачем сум податку своїм контрагентам, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
Отже, позивач правомірно включив до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість по вищевказаним податковим накладним.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень не надано будь-яких інших доводів та не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаних операцій з отримання позивачем робіт, послуг, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування податкового кредиту.
За таких підстав суд вважає, що в діях позивача відсутнє порушення ст. 198 Податкового кодексу України.
Крім цього, суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до частини 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірність своїх дій та рішень.
Суд вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте ДПІ у м. Чернігові ГУМ у Чернігівській області не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з порушенням використаного повноваження з метою, з якою це повноваження надано; необґрунтовано, тобто без врахування усіх обставин, які мають значення для прийняття рішення; не добросовісно та не розсудливо.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ПП «Тепло-Монтаж» підлягають задоволенню в повному обсязі.
Згідно із ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674 за вказаний позов позивачу необхідно було сплатити судовий збір в розмірі 1 082,00 грн.
Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 1 082,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2002 від 21.08.2013 (а.с.2).
Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Тому згідно із ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судовий збір в розмірі 1 082,00 грн. присуджуються на користь позивача за рахунок Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
П О С Т А Н О В И В:
Позов задовольнити повністю.
Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області від 16.08.2013 № 0004172200, яким Приватному підприємству «Тепло-Монтаж» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 108 161,00 грн.
Стягнути з Державного бюджету України (УК у м. Чернігові, код 38054398, Банк отримувача: ГУ ДКСУ у Чернігівській області, код банку 853592) на користь Приватного підприємства «Тепло-Монтаж» (код 36655008) судовий збір в розмірі 1 082 (одна тисяча вісімдесят дві) грн. 00 коп.
Постанова набирає законної сили та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядок і строки, передбачені ст.ст. 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.М. Тихоненко
