ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 2-а-362/11/0207
Головуючий у 1-й інстанції: Мотрук М.І.
Суддя-доповідач: Совгира Д. І.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 жовтня 2012 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючий суддя: Совгира Д. І.
судді: Курко О. П. Матохнюк Д.Б.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Іллінецькому районі Вінницької області на постанову Іллінецького районного суду Вінницької області від 15 лютого 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Іллінецькому районі Вінницької області про перерахунок пенсії,
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Іллінецькому районі Вінницької області про перерахунок пенсії.
Постановою Іллінецького районного суду Вінницької області від 15 лютого 2011 року позов задоволено частково, а саме:
зобов'язано відповідача провести перерахунок належних ОСОБА_2 виплат, згідно зі ст..6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи із розрахунку прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"і виплатити ОСОБА_2 недоплачену суму щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни, за період 1 січня 2010 року по 31 грудня 2010 року з урахуванням проведених виплат.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та відмовити в задоволені позовних вимог позивачу.
Згідно зі ст.ст.183-2, 197 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач є пенсіонером за віком та має статус дитини війни відповідно до статті 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Згідно статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" особам, що належать до соціальної категорії громадян "діти війни", з 01.01.2006 року відповідач повинен був нараховувати та виплачувати щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначений статтею 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058, згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Розмір прожиткового мінімуму для осіб щорічно встановлюється Законом України "Про державний бюджет України" на відповідний рік.
Законом України "Про державний бюджет України на 2010 рік" збільшено розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Відповідно зріс і розмір мінімальної пенсії.
На момент звернення позивача до суду, нарахування доплати до її пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, відповідно до положень статті 6 вищезазначеного Закону відповідачем не здійснено, у зв'язку з чим вона звернулася до суду за захистом своїх прав.
Всупереч статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" Позивачу щомісячне підвищення до пенсії виплачувалось відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530.
З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, Закон України "Про соціальний захист дітей війни" має вищу юридичну силу в порівняні з Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530. Отже, Відповідач не правомірно виплачував щомісячне підвищення до пенсії в меншому розмірі ніж це передбачено статтею 6 зазначеного Закону.
Своїми діями Відповідач допустив звуження змісту та обсягу прав та свобод позивача, передбачених статтею 22 Конституції України, в якій зазначено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Виходячи з приписів частини 2 статті 152 Конституції України та дати ухвалення рішень Конституційним Судом України, колегія суддів погоджується з висновками суду, щодо наявності у Відповідача обов'язку нараховувати та сплачувати Позивачу доплату до пенсії, передбачену статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Однак, судом першої інстанції не враховано пропущений позивачем строк звернення до адміністративного суду, не надано оцінку поважності причин його пропуску та помилково зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Іллінецькому районі Вінницької області здійснити нарахування та виплату Позивачу невиплаченого підвищення до пенсії відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в розмірі, що обчислюється з урахуванням встановленого законом прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність за періоди з 1 січня 2010 року по 31 грудня 2010 року, вважаючи, що строк не пропущений в силу ч.2 ст.87 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Проте, судом не враховано приписи ч. 1 цієї ж статті, відповідно до якої необхідною передумовою виплати пенсіїї є її нарахування, і лише в такому випадку невиплачені з вини органів пенсійного фонду пенсіїї підлягають стягненню без обмеження строку.
Згідно частини 2 статті 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про пропущення своїх прав, свобод чи інтересів.
Враховуючи, що про своє порушене право позивач мав відомості під час щомісячного отримання пенсії, то поважні причини пропуску звернення до суду за висновком колегії суддів відсутні, отже наслідки пропуску строку звернення до суду підлягають застосуванню.
В силу приписів ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
При цьому, питання про поновлення чи відмову в поновленні процесуального строку вирішується в порядку, передбаченому ст. 102 КАС України.
Отже, враховуючи відсутність клопотань позивача щодо поновлення пропущеного строку для звернення до суду, суд першої інстанції позов в частині вимог, які стосуються періодів починаючи з 01.01.2010 року по 25.07.2010 року, ще на стадії відкриття провадження у справі повинен був залишити без розгляду, та продовжувати розгляд справи по суті тільки щодо вимог, заявлених в межах шестимісячного строку.
Таким чином, враховуючи положення ч. 2 ст. 99 КАС України, право позивача на отримання щомісячної державної соціальної допомоги у вигляді підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком підлягає захисту за період з 26.07.2010 року, оскільки позов подано до суду 26.01.2011 року, та позовні вимоги в частині стягнення суми на користь позивача залишити без задоволення, у зв'язку із невідповідністю способу захисту порушеного права.
В силу пункту 3 частини 1 статті 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Враховуючи викладене, беручи до уваги положення ст. 195 КАС України, яким суду апеляційної інстанції надано право перегляду рішень суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 183-2, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України , суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Іллінецькому районі Вінницької області задовольнити частково
Постанову Іллінецького районного суду Вінницької області від 15 лютого 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Іллінецькому районі Вінницької області про перерахунок пенсії, - скасувати.
Позовні вимоги в частині зобов'язання управління Пенсійного фонду України в Іллінецькому районі Вінницької області нарахувати та виплатити позивачу 30% надбавку до пенсії, як дитині війни, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком за періоди з 01.01.2010 року по 25.07.2010 року - залишити без розгляду.
Позов задовольнити частково.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Іллінецькому районі Вінницької області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 30% надбавку до пенсії, як дитині війни, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком починаючи з 26.07.2010 року по 31.12.2010 року з урахуванням проведених виплат.
В задоволені решти позовних вимог відмовити.
Відповідно до ч. 10 ст. 183-2 КАС України у разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, судове рішення апеляційної інстанції є остаточним та оскарженню не підлягає.
Головуючий Совгира Д. І.
Судді Курко О. П.
Матохнюк Д.Б.
