ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
29 жовтня 2013 року № 826/14542/13-а
Окружний адміністративний суд міста Києва, у складі: судді Добрянської Я.І., розглянув відповідно до вимог ч. 6 ст. 128 КАС України в порядку письмового провадження адміністративну справу:
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Гласс-Альянс»до відповідача 1 відповідача 2Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києвіпровизнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 18.06.2013 р. № 100270000/2013/300070/2 та картки відмови в прийняті митної декларації від 18.06.2013 р. № 100270000/2013/01189; стягнення з Державного бюджету суми надмірно сплаченого ПДВ та мита на загальну суму 129 050,92 грн.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Гласс-Альянс» звернувся в Окружний адміністративний суд м. Києва з позовом до відповідачів: Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України та Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 18.06.2013 р. № 100270000/2013/300070/2 та картки відмови в прийняті митної декларації від 18.06.2013 р. № 100270000/2013/01189; стягнення з Державного бюджету суми надмірно сплаченого ПДВ та мита на загальну суму 129 050,92 грн.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.09.2013 р. суддею Добрянською Я.І. було відкрито провадження в адміністративній справі № 826/14542/13-а, та призначено справу до судового розгляду на 26.09.2013 р.
В судовому засіданні 26.09.2013 р. представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України про коригування митної вартості товарів від 18.06.2013 р. № 100270000/2013/300070/2;
- визнати протиправною та скасувати картку відмови Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 18.06.2013 р. № 100270000/2013/01189;
- стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гласс-Альянс» суми надмірно сплаченого ПДВ та мита на загальну суму 129 050,92 грн.
- судові витрати в сумі 1 290,51 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гласс-Альянс» за рахунок Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві.
Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що відповідачем 1 Київською міжрегіональною митницею Міністерства доходів і зборів України було неправомірно відмовлено позивачу у прийнятті митної декларації ДМВ-1 № 100270000/2013/166923 від 18.06.2013 року, в якій позивачем було застосовано 1 метод визначення митної вартості товару, який імпортується в Україну (а саме за ціною договору), згідно ст. 266 Митного Кодексу України, відповідно до чого, відповідачем було протиправно прийняті рішення про коригування митної вартості товарів від 18.06.2013 р. № 100270000/2013/300070/2 із застосуванням шостого (резервного) методу, а також протиправно складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 18.06.2013 р. № 100270000/2013/01189.
Так, представником позивача було зазначено, що ТОВ «Гласс-Альянс» до митного органу були надані всі, передбаченні чинним законодавством документи, необхідні для визначення митної вартості ввезеного товару саме за першим методом (контрактною ціною), а також додатково витребовувані відповідачем документи на підтвердження правомірності такої митної вартості товару (які було можливо отримати, та які взагалі стосуються даної поставки), а тому відповідач 1 дійшов невірного висновку про заниження позивачем митної вартості товару та прийняв протиправне рішення про коригування митної вартості товарів із застосуванням 6 (резервного) методу, проте як застосуванню підлягав саме перший метод визначення митної вартості товару - за ціною контракту (договору), тобто заявленої позивачем вартості, або кожного наступного методу, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Відповідач 1 (Київська міжрегіональна митниця Міністерства доходів і зборів України) подав письмові заперечення проти позову та в судовому засіданні 26.09.2013 р. представник відповідача 1 проти задоволення позовних вимог позивача також заперечив, зазначивши про правомірність прийняття митним органом оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів від 18.06.2013 р. № 100270000/2013/300070/2 та обґрунтованість складення картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 18.06.2013 р. № 100270000/2013/01189.
Відповідач 2 (Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві) в судове засідання 26.09.2013 р. не прибув та не скерував свого представника, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання, докази чого наявні в матеріалах справи.
Таким чином, зважаючи на неприбуття відповідача 2 (Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві) в судове засідання 26.09.2013 р., що був повідомлений належним чином, суд, на підставі ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив розглядати дану адміністративну справу № 826/14542/13-а в порядку письмового провадження.
Про перехід до розгляду зазначеної справи в поряду письмового провадження відповідача 2 було належним чином повідомлено листом від 26.09.2013 р., що був отриманий останнім, та докази зазначеного містяться в матеріалах справи.
Так, за наслідками переходу судом до розгляду адміністративної справи № 826/14542/13-а в порядку письмового провадження, відповідачем 2 (Головним управлінням Державної казначейської служби України у м. Києві) 03.10.2013 р. було подано до канцелярії суду письмове заперечення на позовну заяву, в якому відповідач 2 просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог відносно Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, з підстав, викладених у запереченні.
Також, позивачем 07.10.2013 р. до канцелярії суду були подані додаткові письмові пояснення, в яких ТОВ «Гласс-Альянс» також зазначено про протиправність та необґрунтованість прийнятих відповідачем 1 (Київською міжрегіональною митницею Міністерства доходів і зборів України) оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів від 18.06.2013 р. № 100270000/2013/300070/2 із застосуванням шостого (резервного) методу, а також картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 18.06.2013 р. № 100270000/2013/01189.
Станом на 29.10.2013 р. інших документів від сторін по справі до канцелярії суду не надходило.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача 1 в судовому засіданні 26.09.2013 р., всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
ВСТАНОВИВ:
Як вбачається з наявних матеріалів справи, 18.06.2013 року позивачем ТОВ «Гласс-Альянс» було подано до митного посту «Столичний» Київської регіональної митниці (правонаступником якої є Київська міжрегіональна митниця Міністерства доходів і зборів України) вантажну митну декларацію за формою ВМД № 100270000/2013/166923 для митного оформлення товару: селен технічний 99,9% (САS № 7782-49-2), порошок, призначений для окраски та відбілювання скла. Упакований в барабани по 25 кг. Торгівельна марка: TRADIUM. Країна виробництва: GB (Велика Британія). Виробник: TRADIUM GmbH, придбаного за зовнішньоекономічним контрактом № 12012012 від 12.01.2012 р. та інвойсу № RE 13003505 від 03.06.2013 р., з наданням декларації митної вартості форми ДМВ-1 № 100270000/2013/166923 від 18.06.2013 року та інших передбачених законодавством документів, на підтвердження заявленої митної вартості товару.
Однак, Київська регіональна митниця (Київська міжрегіональна митниця Міністерства доходів і зборів України) відмовила позивачу в прийнятті митної декларації ДМВ-1 № 100270000/2013/166923 від 18.06.2013 року, вказуючи на невірно розраховану митну вартість товару та невірно вибраний метод її розрахунку.
У зв'язку з наведеним, Київською регіональною митницею було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 18.06.2013 р. № 100270000/2013/300070/2, із застосуванням шостого (резервного) методу визначення митної вартості, та складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 18.06.2013 р. № 100270000/2013/01189.
Проте, вважаючи зазначене рішення Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України про коригування митної вартості товарів від18.06.2013 р. № 100270000/2013/300070/2 - протиправним, а також вважаючи протиправною складену відповідачем 1 картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 18.06.2013 р. № 100270000/2013/01189, позивач оскаржив зазначене рішення та карту відмови відповідача 1 у судовому порядку до Окружного адміністративного суду м. Києва, відповідно до чого також просив суд стягнути з Державного бюджету України на користь позивача через відповідача 2 суму надмірно сплачених платежів (ПДВ та мита) в загальному розмірі 129 050,92 грн.
Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача 1, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача з огляду на наступне.
Згідно абз. 23 ст. 1 Митного кодексу України, переміщення товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях - переміщення товарів через митний кордон України при здійсненні експортно-імпортних операцій, а також інших операцій, пов'язаних із ввезенням товарів на митну територію України, вивезенням товарів за межі митної території України або переміщенням їх митною територією України транзитом. При переміщенні товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях оформляється вантажна митна декларація.
Відповідно до ст. 259 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 261 Митного кодексу України, відомості про митну вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, використовуються для нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів), ведення митної статистики, а також у відповідних випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами України.
Відповідно до ст. 262 Митного кодексу України, митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.
Відповідно до вимог статті 265 Митного кодексу України, митний орган, що здійснює контроль за правильністю митної оцінки товарів з урахуванням положень цього Кодексу, має право приймати рішення про правильність заявленої декларантом митної вартості товарів.
Статтею 266 Митного кодексу України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами:
1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
4) на основі віднімання вартості;
5) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
6) резервного.
Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю відповідно до вимог статті 271, або обчислена відповідно до вимог статті 272 цього Кодексу вартість товарів.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 цього Кодексу.
Згідно ст. 273 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 267 - 272 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна щонайбільшою мірою ґрунтуватися на раніше визначеній за методами 1 - 6 митній вартості, однак при визначенні митної вартості відповідно до цієї статті допускається гнучкість при застосуванні цих методів.
Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно з положеннями цієї статті на підставі:
1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;
2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;
3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;
4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 272 цього Кодексу;
5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;
6) мінімальної митної вартості;
7) довільної чи фіктивної вартості.
Згідно п. 7 Порядку декларування митної вартості товарів, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 р. № 1766, для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати:
- зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього;
- рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу;
- банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
- рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом);
- пакувальні листи;
- копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.
Так, відповідно до наявних матеріалів справи, 12.01.2012 р. між Фірмою «TRADIUM GmbH» (Німеччина) (Продавцем) та позивачем (Покупцем) було укладено контракт № 12012012, згідно з яким Продавець зобов'язується продати, а Покупець зобов'язується оплатити та прийняти у власність селен технічний у кількості 5 000 кг. за ціною, вказаною в інвойсах, суми яких складають загальну вартість контракту. Відповідно до умов цього Контракту оплата здійснюється Покупцем у доларах США або Євро на розрахунковий рахунок Продавця на умовах 100% передоплати.
На підставі вказаного Контракту, та відповідно до комерційного інвойсу № RE 13003505 від 03.06.2013 р., позивачем було придбано партію товару зазначеного найменування в кількості 300,00 кг. по ціні 71 дол. США/кг, на загальну вартість 21 300,00 дол. США.
Відповідно до платіжного доручення № 16 від 23.05.2013 року, позивачем було здійснено передоплату контрагенту на суму 21 300,00 дол. США.
Даний товар та товаросупровідні документи до нього було подано позивачем до митного оформлення за ВМД № 100270000/2013/166923 від 18.06.2013 р., та задекларовано його митну вартість згідно із ст. 58 МКУ за першим методом (за ціною договору) у розмірі 21 300,00 дол. США. про що свідчить графа 22 вказаної декларації.
Також, як вбачається з наявних у справі доказів, та не було жодними допустимими доказами по справі заперечено відповідачем, Товариством з обмеженою відповідальністю «Гласс-Альянс» у відповідності до вимог чинного законодавства, для підтвердження заявленої митної вартості товару було подано до митного органу всі обов'язкові та передбачені митним законодавством документи, перелік яких зазначений в гр. 44 митної декларації № 100270000/2013/166923 від 18.06.2013 року.
Перелік наданих ТОВ «Гласс-Альянс» документів наведений у графі 44 ВМД № 100270000/2013/166923 від 18.06.2013 року, а саме: зовнішньоекономічний контракт № 12012012 від 12.01.2012 р., інвойс № RE 13003505 від 03.06.2013 р., СМR б/н від 11.06.2013 року, довідку про транспортні втрати № 04/06 від 13.06.2013 року, тощо.
Також, крім обов'язкових документів, для підтвердження митної вартості товарів, заявленої у ВМД та ДМВ-1 від 18.06.2013 року № 100270000/2013/166023, позивачем додатково було надано митному органу експортну декларацію країни відправлення від 05.06.2013 року № 13DE335877929626E1 (відмітка в графі 44 ВМД), яка відображає поставку товару від відправника до українського отримувача.
Однак, під час митного оформлення товару та визначення митної вартості товару приводом для висновку відповідача 1 про те, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються та витребування від декларанта додаткових документів і, як наслідок, прийняття рішення про коригування митної вартості стало те, що в поданих декларантом документах містяться розбіжності, та такі документи не базуються на об'єктивних даних.
Проте, в судовому засіданні Київською міжрегіональною митницею Міндоходів не було пояснено суду, та відповідно не було підтверджено допустимими у справі доказами, які саме розбіжності містилися в наданих позивачем для митного оформлення товару документах, та які саме дані, зазначені в таких товаросупровідних документах є не об'єктивними.
Проте, у письмових запереченнях відповідача 1 містяться посилання останнього на виявлені розбіжності, які, в даному випадку, на думку суду, взагалі відносяться до іншого суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності та вірогідно помилково залишились в процесі написання заперечень по даній справі від іншого письмового заперечення.
Так, посилання відповідача 1 в заперечення на позовну заяву: «У заявлених відомостях, а саме згідно п. 4.2 договору, вартість пакування включена в вартість товару, але в інвойсі відсутні дані складові вартості товару - тому неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару» - не може відноситься до документів ТОВ «Гласс-Альянс», оскільки п. 4.2 контракту № 12012012 від 12.01.2012 року передбачені зовсім інші умови.
Крім того, в контракті зазначено, що вартість товару підтверджується інвойсом, тому, саме вартість товару, вказана в інвойсі, є митною вартістю товару.
Також, посилання відповідача 1 в запереченні на позовну заяву про те, що: «Було виявлено неподання всіх документів, що містять відомості про вартість оцінюваних товарів, а саме умови поставки СІF Одеса передбачають страхування. Декларантом не надавались страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування».
Однак, згідно зазначеного контракту, товаросупровідних документів, ДМВ № 100270000/2013/167068, - умови поставки між ТОВ «Гласс-Альянс» та контрагентом «TRADIUM GmbH» - ЕХW DE Frankfurt.
Крім того, як підтверджується наявними матеріалами справи, незважаючи на те, що позивачем начебто не були подані саме страхові документи, такі страхові документи відповідачем 1 від позивача не вимагались взагалі.
З приводу зазначеного суд також наголошує на тому, що довідки про транспортні витрати № 04/06 від 13.06.2013 року, № 01/08 від 02.08.2013 року містять застереження щодо того, що такий вантаж не страхувався.
Не зважаючи на це, митним органом було запропоновано позивачу (декларанту) надати додаткові документи на підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості товарів згідно митної декларації від 18.06.2013 року № 100270000/2013/166023, а саме:
- виписку з бухгалтерської документації;
- прайс-листи виробника товарів;
- договір (угоду, контракт) з третіми особами пов'язаний з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
- рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами визначеними договором;
- копію митної декларації країни відправлення;
- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.
- виписку з бухгалтерської документації;
Декларанта (позивача) було ознайомлено з необхідністю подання додаткових документів, та проведено процедуру консультації.
Проте, як підтверджується наявними матеріалами справи, за наслідками зазначеного, позивачем (декларантом) на вимогу митного органу щодо надання додаткових документів, ТОВ «Гласс-Альянс» з об'єктивних причин не могло буди надано відповідачу 1 всіх перелічених додаткових документів, зважаючи на наступне.
Так, позивачем, на вимогу митного органу про надання додаткових документів на підтвердження заявленої митної вартості товару за митною декларацією від 18.06.2013 року № 100270000/2013/166023, було надано відповідачу 1 такі додаткові документи, які були в наявності у позивача, а саме:
- калькуляцію та прайс-листи продавця;
- комерційний інвойс продавця;
- замовлення на закупку;
- графік коливання ціни на селен технічний на біржі;
- видаткові накладні для підтвердження ціни, яка зазначена в контракті/інвойсі;
- платіжні банківські документи, тощо.
Копія митної декларації країни відправлення надавалася позивачем при поданні митному органу основного пакету товаросупровідних документів на підтвердження заявленої митної вартості товару, а тому з невідомих причин повторно вимагалася відповідачем 1 при запиті про необхідність надання додаткових документів на підтвердження заявленої митної вартості товару.
Також, додатково витребовувані відповідачем документи на підтвердження заявленої митної вартості товару, як: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) митна вартість товару якого визначається, а також рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами контракту - позивач не міг надати відповідачу з об'єктивних причин, оскільки такий договір із третіми особами не укладався, а рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця - не виписувалися.
Крім того, як вбачається з наявних матеріалів справи, та не було допустимими доказами спростовано відповідачем 1, висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями, в даному випадку позивачем у таких експертних організацій не замовлявся та митному органу відповідно не надавався, оскільки, в даному випадку Київською міжрегіональною митницею Міндоходів не ставилося під сумнів правильності визначення позивачем коду УКТЗЕД заявленого до розмитнення товару, а отже такий висновок жодним чином не міг підтверджувати чи спростовувати правомірність митної вартості товару, визначеної позивачем у митній декларації № 100270000/2013/166923 від 18.06.2013 року, а міг виключно підтвердити чи спростувати правильність зазначеного позивачем коду товару за УКТЗЕД, що заявлявся до розмитнення.
Отже, як було зазначено вище, та підтверджується наявними матеріалами справи, ні у судовому засіданні, ні за наслідками поданих письмових заперечень проти позову, Київською міжрегіональною митницею Міндоходів не було пояснено суду, та відповідно не було підтверджено допустимими у справі доказами, які саме розбіжності містилися в наданих позивачем для митного оформлення товару документах, та які саме дані, зазначені в таких товаросупровідних документах є не об'єктивними.
Таким чином, беручи до уваги той факт, що позивачем було надано відповідачу 1 вичерпний перелік документів щодо поставки товару у відповідності до п. 2 ст. 53 Митного кодексу України, суд вважає, що у митного органу не було правових підстав вимагати від позивача додаткові документи, що фактично з об'єктивних причин не могли бути надані останнім (комерційна таємниця виробника товару), відповідно до чого не було також достатніх правових підстав застосовувати саме резервний метод визначення митної вартості товарів.
Відповідно до ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у них документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Проте, як підтверджується наявними у справі доказами, оскаржуване рішення відповідача 1 - не містить жодних відомостей про те, які саме числові значення митної вартості товару є непідтвердженими, неповними або недостовірними.
Так, у зазначеному рішенні відсутнє посилання на те, яких саме даних відповідно до обраного методу визначення митної вартості (за ціною договору) не містять документи, надані позивачем, або які саме розбіжності наявні в них на думку митного органу.
У свою чергу відповідач 1 в своєму рішенні обмежився лише загальними фразами «всіх необхідних документів», без обов'язкового зазначення та переліку, яких саме додаткових документів, та з яких саме об'єктивних підстав, що мають підтверджуватися допустимими доказами, такі додаткові документи мають бути надані.
Відповідно до статті 246 Митного кодексу України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
В силу приписів статті 318 Митного кодексу України, митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Відповідно до статті 248 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема: код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК України).
Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Частинами четвертою та п'ятою статті 58 Митного кодексу України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Згідно із статтею 51 Митного кодексу України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. При цьому, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (стаття 52 МК України).
Відповідно до статті 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Статтею 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.
В силу частини п'ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 р. № 3018-VІ «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.
Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Відповідно до статті 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Зокрема, статтею 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.
Згідно з частинами четвертою та п'ятою статті 54 Митного кодексу України, митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а також у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
З метою усунення розбіжностей в документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з'ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в частині другій статті 53 Митного кодексу України.
Крім того, пунктами 3.16, 3.17 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур встановлено стандартне правило, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства. У випадках, коли окремі підтверджуючі документи не можуть бути представлені разом з декларацією на товари з причин, які визнані митною службою обґрунтованими, вона дозволяє подачу таких документів протягом визначеного періоду часу.
Згідно з частиною третьою статті 54 Митного кодексу України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Однак, як підтверджується наявними матеріалами справи, щодо встановлених відповідачем 1 під час митного контролю правильності визначення митної вартості розбіжностей у наданих документах, вбачається те, що фактично такі висновки відповідача 1 не підтверджуються наявними матеріалами справи, а відповідно є безпідставними та необґрунтованими.
Враховуючи зазначене та наявні у справі докази, є підстави вважати, що митний орган на підставі аналізу всіх наявних документів (наданих декларантом до митного оформлення товару), а також додатково наданих на вимогу митного органу документів (або документально обґрунтованих підтверджень щодо неможливості з об'єктивних причин надати такі додаткові документи (комерційна таємниця виробника товару), мав можливість визначити митну вартість товарів саме за першим методом - за ціною договору.
Так, під час розгляду документів, поданих до митного оформлення на підтвердження правомірності прийнятого рішення відповідачем перевіряється інформація з Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України (далі - ЄАІС ДМСУ).
Проте, на думку суду, виключно дані ЄАІС ДМСУ не можуть мати більше значення (перевагу), ніж надані декларантом відповідні, передбачені чинним законодавством, документи на підтвердження митної вартості заявленого до розмитнення товару.
Таким чином, наявність виключно розбіжності між рівнем заявленої митної вартості товарів та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не може бути єдиною та достатньою підстав для однозначного висновку про заниження митної вартості імпортованих товарів та надання митному органу недостовірних даних.
Зазначена позиція також узгоджується з правовою позицією Вищого адміністративного суду України у справі № К 22969/10.
Так, згідно позиції Вищого адміністративного суду України, той факт, що в ЄАІС ДМСУ наявна інформація про те, що оцінювані товари розмитнювалися іншими особами за вищою митною вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митними органами контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості товарів за основним методом та її коригування митним органом за другорядними методами, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин може впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок та ін.).
Враховуючи зазначене, а також наявні у справі докази, суд не погоджується з доводами відповідача 1 про неможливість застосування першого методу визначення митної вартості з огляду на «виявлені невідповідності» у поданих позивачем документах, які, як підтверджується наявними матеріалами справи - не є такими.
Інших аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товарів за ціною договору, відповідачем наведено та надано не було, а обставин, які б впливали на рівень задекларованої митної вартості товарів, не встановлено.
Також, як підтверджується наявними матеріалами справи, заявлена позивачем митна вартість товару не є меншою, ніж ціна виробника.
З даного приводу суд зазначає, що та обставина, коли в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками є інформація про те, що товар, який задекларовано однією особою, іншими особами розмитнювався за іншою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за резервним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками з об'єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.
Враховуючи наведене в сукупності, наявні у матеріалах справи докази, та норми митного законодавства України, суд погоджується із доводами позивача про протиправність прийняття відповідачем 1 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів від 18.06.2013 р. № 100270000/2013/300070/2, а також протиправність складення відповідачем 1 картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 18.06.2013 р. № 100270000/2013/01189.
Зважаючи на таке, суми надмірно перерахованих позивачем платежів (мита та ПДВ) у загальному розмірі 129 050,92 грн.
Згідно зі ст. 27 МК України, якщо задоволення скарги на рішення, дії або бездіяльність митних органів або їх посадових осіб пов'язане з виплатою грошових сум, їх виплата здійснюється за рахунок державного бюджету органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, на підставі рішення суду, органу чи посадової особи щодо задоволення скарги повністю або частково в порядку, визначеному законом.
Відповідно до п.п. 5 п. 9 Розділу VI «Прикінцеві і перехідні положення» Бюджетного кодексу України, списання коштів з бюджету за рішенням суду щодо повернення платнику податків надмірно та/або помилково сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету провадиться у межах надмірно та/або помилково сплачених ним до бюджету коштів.
Відтак, надмірно сплачені позивачем суми платежів (мита та ПДВ) у загальному розмірі 129 050,92 грн. - підлягають поверненню позивачу з Державного бюджету України.
Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач 1, як суб'єкт владних повноважень, не довів суду правомірності прийнятого ним рішення про коригування митної вартості товарів від 18.06.2013 р. № 100270000/2013/300070/2, а також не довів правомірності складення ним картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 18.06.2013 р. № 100270000/2013/01189.
Натомість позивач надав суду обґрунтовані пояснення та допустимі докази на їх підтвердження, щодо протиправності прийняття відповідачем 1 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів від 18.06.2013 р. № 100270000/2013/300070/2, а також протиправності складення відповідачем 1 картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 18.06.2013 р. № 100270000/2013/01189.
Зважаючи на таке, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача в повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
П О С Т А Н О В И В:
1. Позов задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України про коригування митної вартості товарів від 18.06.2013 р. № 100270000/2013/300070/2.
3. Визнати протиправною та скасувати картку відмови Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів
4. Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гласс-Альянс» суми надмірно сплаченого ПДВ та мита в загальному розмірі 129 050,92 грн.
5. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гласс-Альянс» судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1 290,51 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України.
Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.
Суддя: Я.І. Добрянська
Дата складання та підписання в повному обсязі постанови 29.10.2013 р.
