Рубіжанське підприємство планує майже повністю замінити своєю продукцією імпорт матеріалів для легкої промисловості
Про підприємство та Юрія Цибулю, який його очолює, вперше заговорили в області після II Луганського міжнародного інвестиційного форуму й початку проекту «Золота сотня», ініційованого головою облдержадміністрації для підтримки керівників малого та середнього бізнесу. Юрій Геннадійович виявився одним із найяскравіших «новачків», а його підприємство — одним із найперспективніших як для рідного міста, так і для краю загалом. Про стрімке зростання компанії свідчить відкриття 25 травня нового цеху з виробництва синтетичних ниток, загальне зростання чисельності виробничих потужностей (товарообіг за 2011 рік збільшився в 1,6 раза порівняно з 2010-м) та кількості робочих місць.
Про те, як з’являються свіжі ідеї та триває пошук своєї ніші в економічному просторі, Юрій Цибуля розповів в інтерв’ю «Урядовому кур’єру».
— У нашій області місто Рубіжне можна вважати столицею панчішно-шкарпеткового виробництва. Свого часу тут працювала одна з найбільших фабрик України такого профілю, і хоч як цілісний механізм вона припинила свою діяльність, рубіжанці, як і раніше, претендують на звання «панчішно-шкарпеткового» центру, — розповідає Юрій Цибуля. — Сталося так, що після банкрутства фабрики деякі підприємливі люди орендували окремі цехи та налагодили випуск продукції. Загалом утворилося кілька десятків приватних виробництв із виготовлення панчішно-шкарпеткової продукції. І всім потрібна сировина!
Наш «РУ-ТЕКС» починався так, як і всі в той час. Були початковий капітал, пошук, ризик, помилки у виборі стратегії. Така сутність бізнесу. Але ще було й велике бажання не просто налагодити виробництво, а й освоїти сучасні технології. І ми почали не тільки завозити сировину — нитку — з Росії, Польщі, Туреччини, а закупили обладнання, яке дає змогу виробляти натуральні та змішані волокна для легкої промисловості.
Сьогодні ми одне з небагатьох підприємств в Україні, яке виробляє пневмоз’єднану еластанову нитку і постачає її підприємствам. Споживачі нашої продукції — фабрики, які працюють не тільки в Рубіжному, а й у Тернополі, Чернівцях, Харкові. Устаткування постійно оновлюємо, закуповуючи найсучасніше швейцарське обладнання, яке дає змогу впроваджувати найпередовіші технології. Наше підприємство поки що невелике, але має тенденції до зростання.
Юрій Цибуля у вільний час полюбляє шахи. ФотоАлли АНТИПОВОЇ
— Юрію, бачу у вас у кабінеті шахівницю. Скажіть, нині ведення бізнесу в Україні краще порівняти з грою в шахи чи в шашки?
— Швидше це головоломка за принципом кубика Рубіка. Якби не конкретна допомога обласної влади, ми ще довго не змогли б поширити виробництво. Але в області працює програма «Золота сотня», і це справді допомагає долати безліч перепон, які виникають на шляху підприємців. З нами співпрацює Регіональне агентство сприяння залученню інвестицій, і це серйозна підтримка. Тут навчають підприємців того, чого вони не знають і не вміють: правильно складати бізнес-плани, шукати партнерів, інвестиції тощо.
Завдяки такому об’єднанню зусиль ми познайомилися із представниками швейцарської фірми «SSM SCHARER SCHWEITER METTLER AG» і не тільки розширили виробництво, переїхали в нову споруду, а й домовляємося про закупівлю нового обладнання — модульної установки для формування синтетичних ниток широкого асортименту. До речі, під час підписання угоди представник швейцарської фірми Олів’є Дессоулаві підкреслив, що саме підтримка нашого підприємства обласною владою стала запорукою українсько-швейцарського співробітництва.
Завдяки цьому об’єднанню зусиль ми в Рубіжному вже допомагаємо і новим підприємствам вирішувати виробничі питання, передаємо свій досвід, знання, контакти. Але сумно, що в той час, коли обласна влада намагається створити умови для залучення інвестицій, місцева міська влада ніби й не помічає перспективних підприємств і не прагне створювати умови для успішного залучення інвестицій в економіку міста.
— Але ж колишнє місто хіміків свого часу втратило багато робочих місць після криз.
— Загальновідомо, що саме малий та середній бізнес «витягнув» на собі економіку в кризовому 2008 році. І всі розуміють, що в нашому краї треба розвивати не лише вугільну промисловість та підтримувати колишні велетні.
Що цікавить інвестора? Насамперед податок на землю й можливість отримання пільг у цьому питанні, аби будувати нові споруди для виробництва. До того ж, місцева влада може вирішити ще багато організаційних питань як, наприклад, підвезення людей тощо. Треба ж не тільки дахи латати! Місцева влада повинна доводити, що наш майданчик для інвестицій перспективний. Модернізація виробництва веде до збільшення кількості робочих місць, а це добре для міста. Загалом у наших конкурентів — турків, поляків — умови для ведення бізнесу в їхніх країнах вигідніші завдяки і меншим банківським ставкам за кредитами, і умовам лізингових кампаній, та й для розвитку легкої промисловості допомагає нульова ставка податку на ввезення сучасного обладнання з-за кордону. А ми платимо за ввезення встаткування 20% податку. Це заважає, доводиться вилучати кошти з обігу. Але це вже питання для обговорення на вищому рівні.
— Усі ці питання ви бажаєте обговорити під час дискусій у рамках III Луганського міжнародного інвестиційного форуму?
— Так, плануємо. Акцент на форумі буде зроблено на зустрічі у форматі «business to business», тобто на прямих зустрічах потенційних партнерів. Ми сьогодні купуємо приміщення під майбутні виробництва, потрошку розширюємося. Під це, можливо, й братимемо кредити. Вироблятимемо синтетичну нитку-лайкру та поліестер. Це великий проект, який потрібен Україні.
