Справа № 2-а-4646/11/0311
Категорія 10.3.2.
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 грудня 2011 року Маневицький районний суд Волинської області в складі: головуючого - судді Токарської І.С., розглянувши в порядку скороченого провадження в смт. Маневичі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Маневицькому районі Волинської області про визнання дій протиправними та зобовязання провести перерахунок і виплату пенсії, -
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до управління Пенсійного фонду України в Маневицькому районі Волинської області про визнання дій протиправними та зобовязання провести перерахунок і виплату пенсії. Свої вимоги обґрунтував тим, що вона є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 3 категорії, отримує пенсію по віку, перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Маневицькому районі. Згідно вимог ст. 51 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” їй повинна виплачуватись додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоровю, в розмірі 25% мінімальної пенсії за віком, хоча відповідно до п. 4 постанови КМУ № 530 від 28.05.2008 року „Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян” фактично виплачується в розмірі 10 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність. Вказані дії відповідача щодо нарахування та перерахунку пенсії позивач вважає протиправними, оскільки вони не відповідають вимогам чинного законодавства. Посилаючись на зазначені обставини, просила суд визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Маневицькому районі Волинської області та зобовязати провести перерахунок і виплату додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоровю, за період в межах позовної давності та надалі проводити нарахування та виплату відповідно до ст. 51 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в розмірі 25% мінімальної пенсії за віком, з врахуванням виплачених сум.
Відповідно до ухвали Маневицького районного суду Волинської області від 2 грудня 2011 року судовий розгляд даної адміністративної справи здійснюється в порядку скороченого провадження.
Представник відповідача Малогловець О.Є. подала до суду заперечення на позовні вимоги ОСОБА_1, в якому вказала, що проти задоволення позову заперечують, оскільки пенсія позивачу нараховується та виплачується відповідно до вимог діючого законодавства, а тому у задоволенні позову просили відмовити за безпідставністю. Підтвердили, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 3 категорії.
Дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до висновку, що адміністративний позов є підставним і підлягає до часткового задоволення.
В судовому засіданні встановлено, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 3 категорії. ОСОБА_1 одержує пенсію по віку відповідно до Закону України „Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування”, перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Маневицькому районі. Зазначене встановлено з досліджених судом посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи серії НОМЕР_2 (категорії 3), пенсійного посвідчення серії НОМЕР_1 від 29.06.2010 року, повідомлення управління Пенсійного фонду України в Маневицькому районі про виплату пенсії ОСОБА_1
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно ст. 6 Закону України „Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” непрацездатні громадяни крім пенсійних виплат із системи пенсійного забезпечення мають право отримувати доплати, надбавки та підвищення до зазначених виплат, додаткову пенсію в порядку та за рахунок коштів, визначених законодавством.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Статтею 49 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до п.п. 13 п. 28 розділу II „Внесення змін до деяких законодавчих актів України” Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 року, який набрав чинності 1.01.2008 року, текст ч. 2, 4 ст. 51 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” було викладено у новій редакції, відповідно до якої особам, віднесеним до категорії 3, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається в розмірі 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати додаткової пенсії згідно із законом про Державний бюджет України і не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами. Проте рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року у справі № 1-28/2008 було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 28 розділу II „Внесення змін до деяких законодавчих актів України” Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”. Положення пункту 28 розділу II „Внесення змін до деяких законодавчих актів України” Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, які визнані неконституційними, втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення, у якому, крім того, було вказано на його преюдиціальність при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв'язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії неконституційного акта.
Згідно ч. 2 ст. 51 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, яка набрала чинності з 22.05.2008 року, визначено, що особам, віднесеним до категорії 3, додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 25 процентів мінімальної пенсії за віком.
За таких обставин є правильним та таким, що відповідає положенням Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, що позивач має право на виплату щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоровю, в розмірі, не нижчому 25 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Наявність такого права у позивача є визначальним для вирішення вказаного спору, крім того, це право гарантується ч. 2 ст. 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст.ст. 3, 6, 22, 64 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Лише в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до п. 19 ППВС України № 8 від 13.06.2007 року „Про незалежність судової влади” відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод.
Згідно п. 5 ППВС України № 9 від 1.11.1996 року „Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя” судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.
Згідно з положеннями ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обовязковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, виходячи з принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру пенсії позивачу застосуванню підлягає ч. 2 ст. 51 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а не постанова Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року „Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”, на підставі якої здійснювалось нарахування щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоровю, позивачу, оскільки остання істотно звужує обсяг встановлених законом прав, суперечить положенням Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, які є чинними на даний час.
Отже, нарахування та виплата додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, позивачу мали здійснюватися відповідно до норм ч. 2 ст. 51 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Суд не бере до уваги положень ч. 3 ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, якою передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоровю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст. 51 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Відповідно до ч. 3 ст. 67 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, чинної з 31.10.2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст. 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сімям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.
Згідно ст. 21 Закону України „Про Державний бюджет України на 2011 рік” від 23 грудня 2010 року встановлено у 2011 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня - 894 гривні, з 1 квітня - 911 гривень, з 1 жовтня - 934 гривні, з 1 грудня - 953 гривні та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення:…осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 750 гривень, з 1 квітня - 764 гривні, з 1 жовтня - 784 гривні, з 1 грудня - 800 гривень.
Оскільки позивачу слід визначати пенсію, виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачу повинен проводитись виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до п.п. 6 п. 2.2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 30 квітня 2002 року № 80-2, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 25 лютого 2008 року № 5-5 (зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 13 березня 2008 року) управління Пенсійного фонду України в містах та районах відповідно до покладених на них завдань призначають (здійснюють перерахунок) і виплачують пенсії, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до чинного законодавства. А тому суд вважає, що слід зобовязати управління Пенсійного фонду України в Маневицькому районі провести перерахунок та виплату пенсії позивачу, оскільки саме на відповідача покладено обовязок проводити нарахування та виплату пенсії у конкретному розмірі, в звязку з чим суд не може перебирати на себе функції державного органу, на якого законодавством покладено такі повноваження.
Суд не бере до уваги посилання представника відповідача в поданому до суду запереченні на позовні вимоги на відсутність відповідного бюджетного фінансування для проведення перерахунку та виплати пенсії позивачу у відповідності до положень Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, оскільки реалізація особою права, що повязане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена в залежність від бюджетних асигнувань.
Зазначене підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини. Як зазначив Європейський Суд з прав людини в рішенні від 8 листопада 2005 року у справі Кечко проти України в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п. 23 Рішення). Згідно з п. 26 даного рішення Суд не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Крім того, представником відповідача не враховано, що згідно ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч зазначеним нормам КАС України представником відповідача не було подано відповідних доказів в обґрунтування заперечень на заявлені позивачем вимоги.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 надіслано адміністративний позов до управління Пенсійного фонду України в Маневицькому районі про визнання дій протиправними та зобовязання провести перерахунок і виплату пенсії лише 31 березня 2011 року, що підтверджується зазначеною на конверті датою відправлення. Будь-яких поважних причин пропуску строку звернення до суду з вказаним позовом позивачем в поданій до суду позовній заяві не вказано, а тому суд вважає, що під час вирішення даного спору слід застосовувати шестимісячний строк звернення до суду.
Суд вважає, що позовні вимоги в частині зобовязання відповідача виплачувати в подальшому доплати до пенсії на підставі положень ст. 51 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” до задоволення не підлягають, оскільки ст. 6 КАС України передбачено право звертатися з адміністративним позовом за захистом вже порушених прав, свобод чи інтересів, у звязку з чим відсутні правові підстави прийняти постанову відносно ще не порушених прав.
Відповідно до Закону України від 14 червня 2011 року № 3491-VI «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»доповнені прикінцеві положення пункту 4 певним змістом, яким установлено, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік. Зазначені норми набрали чинності з дня, наступного за днем його опублікування, а саме з 19 червня 2011 року, оскільки опубліковані в газеті «Голос України»за 18 червня 2011 року №110 (5110). Крім того, на виконання зазначених змін, Кабінетом Міністрів України прийнята Постанова №745 від 6 липня 2011 року, якою визначений розмір виплати для соціальних категорій за статтями 39, 50, 51, 52, 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, яка набрала чинності 23 липня 2011 року, оскільки опублікована в газеті «Урядовий курєр»за 23 липня 2011 року № 133 (4531). А тому беручи до уваги постанову Кабінету Міністрів України №745 від 6 липня 2011 року, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають до задоволення лише по 22 липня 2011 року включно.
Аналізуючи зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає, що слід визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Маневицькому районі щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до вимог ч. 2 ст. 51 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та зобовязати провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 25 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 1 жовтня 2010 року по 22 липня 2011 року включно на підставі положень ст.ст. 51, 67 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком у відповідності до ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування”, ч. 3 ст. 4 Закону України „Про прожитковий мінімум”, з урахуванням виплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 КАС України постанова суду в частині перерахунку та виплати пенсії підлягає негайному виконанню.
Керуючись ст.ст. 4, 5, 7-14, 71, 86, 94, 104, 158-163, 167, 183-2, 186, 256 КАС України, ст. 28 Закону України „Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування”, ст.ст. 1, 13, 39, 49, 51, 56, 67, 70, 71 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 року, ст.ст. 3, 6, 8, ч. 2 ст. 19, ст. 22, ч. 1 ст. 46, ст. 64 Конституції України, ППВС України № 9 від 1.11.1996 року „Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя”, ППВС України № 8 від 13.06.2007 року „Про незалежність судової влади”, ч. 3 ст. 4 Закону України „Про прожитковий мінімум” від 15.07.1999 року, ст. 28 Закону України „Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” від 9.07.2003 року, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Маневицькому районі щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до вимог ч. 2 ст. 51 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Маневицькому районі Волинської області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 25 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 1 жовтня 2010 року по 22 липня 2011 року включно на підставі положень ст.ст. 51, 67 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком у відповідності до ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування”, ч. 3 ст. 4 Закону України „Про прожитковий мінімум”, з урахуванням виплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова підлягає негайному виконанню.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Маневицький районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя:
