Номер провадження 2-а/754/300/14
Справа №754/5979/14-а
ПОСТАНОВА
Іменем України
13.05.2014 року суддя Деснянського районного суду м. Києва Шевчук О.П. розглянувши у скороченому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернулась до суду з позовом до УПСЗ Деснянської районної у м. Києві державної адмінстрації про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - просить суд визнати протиправною бездіяльність та зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації здійснити перерахунок, нарахувати і виплатити їй щорічну допомогу на оздоровлення, у розмірі 5 мінімальних заробітних плат, в порядку та на умовах, визначених положенням ст. 48 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період починаючи з 1996 року по 2013 рік включно, що дорівнює 85 розмірам мінімальних заробітних плат; визнати протиправною бездіяльність та зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації здійснити перерахунок, нарахувати та виплатити позивачу одноразову компенсацію як інваліду ІІ групи з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, який став інвалідом внаслідок Чорнобильської катастрофи в розмірі 45 мінімальних заробітних плат; зобов'язати відповідача в подальшому нараховувати та виплачувати позивачу щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі 5 мінімальних заробітних плат, в порядку та на умовах, визначених положенням ст. 48 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 17.04.2014 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації в частині вимог за період 1996 року по 15 жовтня 2013 року залишено без розгляду на підставі ч.1, 2 ст. 99, ст. 100 КАС України.
Відповідачем надано суду заперечення, в яких вказувалось на те, що його дії відповідають чинному законодавству.
У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 183-2 КАС України скорочене провадження застосовується у адміністративних справах про оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат.
Згідно п. 4. ч. 1 ст. 183-2 КАС суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі. За результатами розгляду справи у скороченому провадженні суддя, оцінивши повідомлені позивачем, відповідачем обставини, за наявності достатніх підстав приймає законне та обґрунтоване судове рішення.
Дослідивши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації та має статус інваліда 2 групи, 1 категорії.
Щорічна допомога на оздоровлення позивачу виплачувалась відповідно до постанови Кабінету Міністрів України N 562 від 12.07.2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Згідно з частиною першою ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щорічна допомога на оздоровлення виплачується в розмірі 5 мінімальних заробітних плат.
Згідно з положеннями ч. 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд вважає, що при визначенні розміру щорічної допомоги на оздоровлення позивачеві застосуванню підлягає ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з якої вбачається, що під час визначення розміру виплат за основу їх нарахування береться мінімальна заробітна плата, а не постанова Кабінету Міністрів України N 562 від 12.07.2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав позивача.
Крім того, розмір виплат, передбачений вищевказаною постановою Кабінету Міністрів України, не відповідає визначеному Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» розміру, кратному мінімальній заробітній платі, яка збільшувалась в різні часи Законами України «Про встановлення мінімальної заробітної плати» на відповідні роки.
При цьому надання законодавцем Кабінету Міністрів України права визначати порядок виплат особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав таких осіб, встановлених цим же Законом.
Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок не порушуючи положень цього Закону.
Отже, дії відповідача щодо не виплати у повному розмірі щорічної допомоги на оздоровлення, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України N 562 від 12.07.2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є неправомірними.
Аналізуючи викладене, приходжу до висновку про те, що вимоги позивача про визнання дій неправомірними та зобов'зання провести перерахунок та виплату допомоги на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат підлягають задоволенню.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача в подальшому нараховувати та виплачувати позивачу щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі 5 мінімальних заробітних плат, в порядку та на умовах, визначених полженням ст. 48 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», вказана вимога не підлягає задоволенню, оскільки вказана вимога є на майбутнє.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України судовий збір суд відносить на рахунок держави.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. ст. 17, 158-162, 183-2 КАС України, ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», суд
ПОСТАНОВИВ:
Адмінстианвий позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації щодо відмови у проведенні перерахунку та виплаті ОСОБА_1 за 2013 рік щорічної допомоги на оздоровлення у відповідності до положень ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 5 мінімальних заробітних плат - неправомірними.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації видати розпорядження про нарахування та виплату ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення у відповідності до положень ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 5 мінімальних заробітних плат за 2013 рік з урахуванням проведених виплат.
В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Деснянський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, шляхом подачи апеляцийної скарги.
Суддя
